Черкаська область

Черкаська вишиванка впізнається за горизонтальними лініями узору на рукавах, рідкісним для України рішенням, і за витонченою вишивкою дрібними стібками, з яких складається геометричний візерунок. Етнолог Яків Прилипко відносив Черкащину до зони двоколірної вишивки.

У 1991 році фольклористка й докторка культурології Світлана Китова започаткувала збирацьку роботу на філологічному факультеті Черкаського педагогічного інституту - студенти першого курсу під час виїзної практики почали привозити з сіл тканини, вишиванку Черкаської області, предмети побуту. Так почалася історія того, що сьогодні називають музеєм українського рушника.

Колекція, яку втратили

Не вся зібрана Китовою колекція дійшла до наших днів: частина експедиційних матеріалів для сучасних дослідників уже втрачена. Це нагадування, що навіть добре задокументована черкаська вишиванка може частково зникнути, якщо вчасно не подбати про належне зберігання того, що вже зібрано.

Тим ціннішим лишається те, що вціліло: сьогодні музей має власну фольклорно-етнографічну лабораторію, науковий гурток, публікує дослідження й проводить виїзну експозицію. Директорка музею Н. М. Ярмоленко разом зі студентами й далі веде екскурсії для всіх, хто цікавиться вишиванкою Черкаської області.

Музей, що виріс із однієї дати

До роковин Тараса Шевченка в Черкаському національному університеті відкрили Музей українського рушника, де представлена й черкаська вишиванка різних періодів. Сьогодні там більше тисячі експонатів - ткані й вишивані рушники, обруси, скатертини, чоловічі, жіночі та дитячі строї, прядки, елементи ткацьких верстатів.

Орнамент вишиванки Черкащини отримав окремий музей через постать Шевченка: він народився в селі Моринці на Черкащині.

Уманщина: межа двох традицій

Сучасна майстриня Наталія Крамна-Таран показує на власних роботах, наскільки різною буває вишиванка Черкащини навіть у межах однієї області. На її виставці один рушник характерний для Середньої Наддніпрянщини, а два інших - для Уманського району, що лежить на межі між Східним Поділлям і Наддніпрянщиною.

Для наочності вона одягає в традиційний одяг ляльок-мотанок, бо повноцінний костюм вимагає багато часу й тканини, а лялька дозволяє швидко показати, якою була черкаська вишиванка конкретного села, не чекаючи місяців на пошиття повного вбрання.

Орнамент вишиванки Черкащини: дрібний стібок і горизонталь

Відмінна риса орнаменту вишиванки Черкащини - горизонтальне розміщення узорних ліній на рукавах, рідкісне композиційне рішення порівняно з рештою України. Друга прикмета - витончена вишивка дрібними стібками, з якої складається складний геометричний візерунок.

Двоколірна Черкащина на мапі Прилипка

Етнолог Яків Прилипко, засновник «Історико-етнографічного атласу одягу України», картографував колір вишивки на жіночих сорочках кінця XIX - початку XX століття. За його висновком, який наводить Людмила Пономар (2024), Київщині й Черкащині властива майже суцільна двоколірність вишивки, тоді як Чернігівщина й Полтавщина вишивали одним кольором.

Для черкаської вишиванки цікава й інша межа з атласу: на Правобережжі переважав червоний колір, на Лівобережжі - білий, і пролягала ця межа по Дніпру. Черкащина лежить на обох берегах, тож лінія Прилипка проходить просто через область.

Суботів: золото й вишня

Окремо виділяється село Суботів, де переважають золотисті й вишневі відтінки - тепліші й насиченіші за основну черкаську гаму з білим, червоним і чорним. Суботів має власну історичну вагу: це резиденція Богдана Хмельницького, і локальний варіант вишиванки Черкаської області тут розвивався поряд із цією історією, а не в ізоляції від неї.

Черкащина в Наддніпрянщині

Черкащина, Київщина й Кіровоградщина належать до Середньої Наддніпрянщини й описані за спільним джерелом. Але дають різні рішення: Київщина найвідоміша брокарівською лінією з рослинним хрестиком, Кіровоградщина - реалістичними деталями аж до «блиску виноградин», а вишиванка Черкащини - найгеометричніша й найстриманіша за кольором з усіх трьох.

Вишивка фабрики імені Лесі Українки

У січні 2022 року Черкаський краєзнавчий музей показав вишивкове мистецтво Черкащини 80-х - початку 90-х років: понад п'ятдесят елементів жіночих і чоловічих сорочок. Їх створили майстрині черкаської швейної фабрики імені Лесі Українки, а зразки для узорів художники колись збирали в експедиціях по селах. Частина тих експедиційних матеріалів тепер теж у музеї.

Заслужена художниця України Олександра Теліженко, яка працювала на фабриці, називає ці роботи віртуозними: тонкі нитки, прозора тканина, серія «Чебрець» за її малюнком. Майстриня Наталія Крамна-Таран, понад 20 років художниця з вишивки на фабриці, перелічує давні техніки, якими вишита черкаська вишиванка цієї колекції: солов'їні вічка, гладь по рахунку, ретязь, багато мережок. Одна сорочка забирала два-три місяці щоденної восьмигодинної роботи.

Щоб узори не зникли, черкасець Володимир Жуковець відтворив кожен стібок у схемах і з дозволу художників передав їх до обласної бібліотеки імені Тараса Шевченка, зокрема в електронному вигляді. Тож орнамент вишиванки Черкащини з цієї колекції сьогодні можна вишити самостійно.

Другий музей: художній, не лише етнографічний

Крім університетського музею рушника, у залах Черкаського обласного художнього музею окремо представлена вишивка Середнього Подніпров'я поряд із гончарством кількох осередків області - Головківки, Пастирського, Громів, Гнильця.

Це означає, що черкаська вишиванка в області представлена принаймні у двох різних музейних контекстах одразу: як частина живої фольклорної традиції в університетському зібранні, і як предмет мистецтва поряд з іншими ремеслами - у художньому.

Сто сорочок у художньому музеї й двісті в Чигирині

У колекції Черкаського обласного художнього музею понад сто вишиванок, переважно Середньої Наддніпрянщини кінця XIX - початку XX століття, і до Дня вишиванки музей показав їх в онлайн-виставці. За поясненням музею, вишивка однієї сорочки могла тривати від двох тижнів до трьох років. Ще понад двісті сорочок кінця XIX - першої половини XX століття зберігає Національний історико-культурний заповідник «Чигирин»; цю збірку формували в етнографічних експедиціях.

У селах Мошни й Байбузи Черкаського району, як пишуть місцеві дослідники, поширеною була вишивка «по малюнку», тамбур, стебловий шов і штапівка, а на Лівобережжі черкаську вишиванку частіше оздоблювали вирізуванням.

Часті питання

Чому саме на Черкащині музей рушника при університеті?

Бо він виріс зі студентських експедицій. У 1991 році фольклористка Світлана Китова почала збирацьку роботу на філологічному факультеті Черкаського педагогічного інституту, а музей рушника відкрили до роковин Тараса Шевченка, уродженця Черкащини. Сьогодні в ньому понад тисячу експонатів.

Чим Суботів відрізняється від решти області?

Теплішою палітрою: тут переважають золотисті й вишневі відтінки замість основної черкаської гами з білим, червоним і чорним. До того ж Суботів - резиденція Богдана Хмельницького, і місцева вишивка розвивалася поряд із цією історією.

Що особливого в композиції черкаської вишиванки?

Горизонтальне розміщення узорних ліній на рукавах, рідкісне для решти України. Друга прикмета - дрібні стібки, з яких складається складний геометричний візерунок.

Чи можна вишити черкаську сорочку за старими схемами?

Так. Черкасець Володимир Жуковець перевів у схеми вишивку сорочок фабрики імені Лесі Українки 80-х - початку 90-х років і передав їх до Черкаської обласної бібліотеки імені Тараса Шевченка, зокрема в електронному вигляді.

Якщо ви побачили помилку - напишіть нам.