Полтавська область

Полтавська вишиванка - це передусім біла вишивка по білому полотну: лиштва, вирізування й «солов'їні вічка», де узор видно не за кольором, а за рельєфом. Найвідоміший осередок - Решетилівка, чия вишивка «білим по білому» внесена до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини.

Цю вишивку не видно з трьох кроків. Треба підійти й повернути сорочку до світла, щоб узор проступив.

Так виглядає полтавська вишиванка у своєму найвідомішому варіанті: білі нитки по білому полотну, без жодного кольору.

Чому традиційна полтавська вишиванка біла

Візерунок тут читається не через контраст відтінків, а через рельєф. Стібки лягають щільно й підіймаються над полотном, тінь від них падає під кутом, і ця гра світла й малює орнамент.

Через це техніку вважають найскладнішою в українській вишивці. Кольорова сорочка пробачає нерівний стібок: він губиться серед сотні інших. Біла не пробачає нічого, бо тінь від кривого стібка ляже інакше, ніж від сусідніх, і око це помітить одразу.

Нитки для такої роботи традиційно вибілювали на сонці біля річки. Процес довгий, але без нього відтінок нитки й полотна не збігся б, і весь ефект зник би.

Лиштва, вирізування й «солов'їні вічка»

Полтавський орнамент вишиванки будується не однією технікою, а цілим набором, і кожна дає свою фактуру.

• Лиштва - місцева назва білої лічильної гладі. Стібки настеляють паралельно через одну нитку полотна, рахуючи їх. Назва пішла від подолка сорочки, який колись і оздоблювали в першу чергу
• Вирізування - частину ниток полотна видаляють, а прогалини обробляють. Помилка невиправна: нитку назад не вставиш
• Виколювання, або «солов'їні вічка» - дрібні наскрізні отвори, що дають ефект ажуру
• Мережки й зерновий вивід - ажурні смуги, зазвичай по краю виробу

Разом це дає те, чого не досягти однією гладдю: щільні ділянки чергуються з наскрізними, і сорочка виглядає то важкою, то прозорою залежно від того, куди падає світло.

Порядок роботи теж має значення. Спочатку виконують основні фігури настилом, далі косою гладдю обробляють з'єднання між ними, і лише потім, якщо узор передбачає колір, додають обвідку. Змінити послідовність не вийде: наступний шар спирається на попередній.

Решетилівка: осередок, що дав традиції назву

Технологія вишивки «білим по білому» селища Решетилівка внесена до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. Це не абстрактне визнання: за ним стоять конкретні збережені вироби й живі майстрині.

Решетилівські роботи зберігаються не лише вдома. Вироби тамтешніх вишивальниць є в Національному музеї народної архітектури та побуту в Пирогові, у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, у місцевому музеї художнього професійного ліцею, а також у приватних збірках Австралії, Канади, США й Франції.

Тобто вишиванка Полтавщини в решетилівському варіанті давно вийшла за межі області, і це сталося ще до будь-якої моди на етнічний одяг.

Рушник, якого мало бути двадцять

Полтавська традиція нерозривна з рушником, і тут краще говорити цифрами, ніж загальними словами.

Дівчина до весілля мала вишити п'ятнадцять або двадцять рушників. Не для краси: рушник був робочим предметом обряду. Ним пов'язували старостів, якщо на заручинах доходили згоди. На рушнику подавали викуп молодої. На спеціальних рушниках батьки благословляли молодих, на них же зустрічали з церкви хлібом і сіллю. Під час вінчання рушником зв'язували руки.

Обряди різнилися навіть у сусідніх селах, але рушник лишався в центрі скрізь. Двадцять рушників - це роки роботи, тож за вишиванками Полтавщини судили, чи готова дівчина до дорослого життя.

Кольори: чому їх майже немає

Домінує білий. Іноді його підсилюють попелясто-сірим, щоб гра світла читалася виразніше. Червоні та блакитні акценти трапляються, але лишаються винятком.

У цьому й полягає полтавська вишиванка: узор як явище, де складність винесена не в колір, а у виконання. Там, де інші регіони будували виразність на контрасті ниток, тут її будували на рельєфі.

На екрані це створює окрему проблему. Білий орнамент на білій сорочці був би невидимим, тому в нашому генераторі для Полтавщини використано пару відтінків сірого. Це компроміс, і справжня сорочка при боковому світлі виглядає інакше за будь-яку векторну реконструкцію.

Де побачити полтавські вишиванки вживу

У Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського зібрана значна колекція виробів, вишитих «біллю», від XIX до початку XXI століття: зразки вишивки, чоловічі та жіночі сорочки, покривала, скатерті, наволочки.

Окремий формат - Полтавський районний музей рушника в селищі Степне. Його заснувала місцева жителька Надія Бокоч, і сьогодні там понад шістсот експонатів. Музей побудований саме навколо рушника як обрядового предмета, а не навколо одягу.

Полтавщина серед сусідніх традицій

Білу вишивку знають і в інших регіонах, але до найвищої складності її довела полтавська вишиванка.

• Сумщина - той самий полтавський тип, білі нитки й гладь, але поряд з'являються багатоколірні ділянки
• Херсонщина - теж має вишивку білим по білому, хоча загальний характер традиції там інший
• Чернігівщина - білий домінує, проте стібок винятково дрібний, схожий на бісер
• Лівобережжя Київщини - технічно ближче до Полтавщини, ніж до правобережної брокарівської лінії

Різниця між ними не в наборі технік, а в тому, наскільки далеко регіон зайшов у відмові від кольору. Сумщина зупинилася на півдорозі, Полтавщина пройшла її до кінця.

Шість відтінків білого: групи полтавської вишивки

Більшість полтавських сорочок XIX - початку XX століття, за дослідженням Валентини Титаренко (2019), білі з додаванням сірого: небілених або злегка підфарбованих у попелясті відтінки ниток. Нитки фарбували природними барвниками - дубовою й вільховою корою, ягодами бузини, шовковицею. Посилаючись на професора Є. Антоновича, вона виділяє групи білої вишивки: тільки білими нитками (лиштва, виколювання, вирізування); білі з мотивами вохристо-коричневими нитками, що дають орнаменту золотистий відтінок; з сірими, зрідка чорними нитками; з середини XIX століття - зі світло-блакитними вкрапленнями; з кінця XIX століття - з червоними зерновими виводами; а також «полуботківський взір» з блакитних, білих і коричневих ниток.

На початку XX століття фабрична заполоч принесла яскраві кольори й контраст червоного з чорним, але з 1950-х традиційна полтавська вишиванка, за Титаренко, повертається до монохрому, уже збагачена новими матеріалами. Червоними нитками вишивали переважно рушники - рушниковими швами «просо», «качалочка», «засипка хрестиком», інколи з вкрапленням синього.

Окрім решетилівського «білим по білому», 2023 року до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини внесли й традицію та технологію вишивки жіночої сорочки на Гадяччині - у Гадяцькій і Петрівсько-Роменській громадах Миргородського району. Тож полтавська вишиванка має в переліку вже два окремі осередки.

Майстрині, що тримають традицію

Серед полтавських майстринь дослідниця називає Олександру Великодну, заслужену майстриню народного мистецтва України, яка за понад 30 років створила близько 600 сорочок, скатертин і серветок, вишитих тільки білими нитками на маркізеті, батисті й шовку. Віра Роїк, Герой України, володіла 300 видами вишивальних технік і найбільше любила полтавські рушникові шви.

У Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського зберігається «Рушник Полтавської родини», полотно для якого виткала Євдокія Яхно з Великих Будищ. А 2012 року на параді «Полтава вишивана» студенти ПНПУ імені Короленка на очах у полтавців завершили рушник завдовжки 7 метрів 10 сантиметрів, і його внесли до Книги рекордів України.

Часті питання

Чому сорочка біла, а не червоно-чорна?

Бо полтавська вишиванка побудована на рельєфі, а не на кольорі: білі стібки підіймаються над полотном, і узор малює тінь від них. Червоно-чорна квіткова сорочка - це брокарівський стиль, що поширився з Правобережжя Київщини наприкінці XIX століття. Біла традиція давніша й розвивалася окремо.

Що таке лиштва?

Так на Полтавщині називають білу лічильну гладь. Стібки кладуть паралельно через одну нитку полотна й весь час їх рахують. Назва походить від подолка сорочки, який колись оздоблювали насамперед.

Чи відрізнялася чоловіча сорочка від жіночої?

Технікою - ні: біла вишивка була святковою для обох, окремої чоловічої техніки тут не виділяють. Відрізнялися крій і те, де саме на сорочці розміщували оздоблення.

Де знайти схеми полтавських узорів?

Найкраще працювати з оригіналами й фаховими виданнями. Оригінали зберігає, зокрема, Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського, а техніки докладно описані в працях Тетяни Кара-Васильєвої. Орнамент на нашому сайті - інтерпретація, а не готова схема для вишивання.

Чи справді полтавська вишивка тільки біла?

Основа - біла, але з відтінками. Професор Є. Антонович, на якого посилається Валентина Титаренко, виділяє групи з вохристо-коричневими, сірими, світло-блакитними й червоними вкрапленнями, а також «полуботківський взір» із блакитних, білих і коричневих ниток. Червоними нитками вишивали переважно рушники.

Якщо ви побачили помилку - напишіть нам.