Сумська область

Орнамент вишиванки Сумщини складався з середини XVII століття й увібрав риси сусідніх Харківщини, Чернігівщини та Полтавщини. Дослідниця Олександра Голосна нарахувала в народній вишивці краю понад 70 технік, а найпоширеніший візерунок - дерево життя з пташками й квіточками.

Наприкінці XIX - на початку XX століття на Сумщині існувала вишивка, яку могла собі дозволити не кожна родина. Такий виріб існував у єдиному екземплярі - і бачили його хіба що на одязі козацької старшини та священнослужителів. З цього рівня й почнемо розповідь про орнамент вишиванки Сумщини.

Вишивка для небагатьох

Заможні селяни могли собі дозволити неповторювану роботу, тож сумська вишиванка найвищого рівня існувала в одному примірнику.

Це відрізняє регіон від більшості інших, де навіть найскладніша техніка все ж повторювалась у десятках варіацій. Тут ішлося про статусну річ, а не про масову практику, тому рідкісні збережені зразки вишиванки Сумщини того періоду настільки цінні для музеїв.

Орнамент вишиванки Сумщини: тамбурний шов і дерево життя

Майстриня Наталія Бабенко описує типову сумську вишиванку, виконану традиційним тамбурним швом: за її словами, саме ним вишивали сорочки Лебединського району, а на Тростянеччині та Охтирщині використовували настил по сітці. Найпоширеніший візерунок при цьому - дерево життя з пташками й квіточками.

На виготовлення однієї сорочки йде щонайменше місяць, а часто значно більше: молода майстриня Уляна Козіна вишивала свою третю сорочку - сіру, мінімалістичну, білим по білому в її першій роботі - півроку. Кожна така робота показує, що вишиванки Сумської області лишаються ручною, повільною справою навіть сьогодні, коли технології давно дозволяють пришвидшити процес.

Понад 70 технік вишивки

Дослідниця Олександра Голосна у праці «Історія української вишиванки на Сумщині» (2017) нарахувала в народній вишивці краю понад 70 технік виконання. Орнамент вишиванки Сумщини, за її висновком, складався з середини XVII століття, коли почалося активне заселення краю, і ввібрав риси сусідніх Харківщини, Чернігівщини та Полтавщини.

Сусідство видно навіть на мапі технік. Села на межі з Чернігівською областю славилися мережкою «шабак», а в селах біля кордону з Росією досі трапляється петельна гладь. Серед поширених швів на сумських сорочках дослідниця називає «курячі лапки», «заячі вушка» й «сонечка», а хрести й ромби тлумачить як символи небесних світил і вогню.

Техніки за районами

Керівниця зразкової майстерні художньої вишивки Сумського палацу дітей та юнацтва Наталія Бабенко в інтерв'ю Суспільному (2020) розклала сумську вишиванку за районами. Техніку «качалочка» знайшли на Недригайлівщині, «стародубську сітку» - на Роменщині. У майстерні навчаються 75 вихованок, і на конкурсах вони свідомо вишивають місцевими техніками: «це наш паспорт», каже Бабенко.

За її словами, слобожанська вишивка поєднує геометричні й рослинні візерунки, а рослинні частіше виконують тамбурним і стебловим швами. Тамбур цінували й на сусідній Чернігівщині: ця техніка помітно змінює стилістику вишитого рушника. Вишиванка середньої складності забирає близько місяця роботи, рушник - від пів року до двох років.

Кропивниця та символіка

Один з найпоширеніших мотивів у вишиванках Сумської області - «кропивниця», візерунок, який символізує багатство, достаток і здоров'я. Історія вишиванки в Сумському краї давня: вже у XVII столітті тут виготовляли вишивані рушники для церковних обрядів і святкувань.

У наступні століття орнамент вишиванки Сумщини здобував усе більшу популярність - спершу серед місцевого населення, потім і по всій Україні, поступово перетворюючись з локальної практики на впізнаваний регіональний стиль.

Сумщина в Парижі

Народні костюми, створені за зразком робіт сумських майстринь, демонструвалися в Парижі - не як оригінали, а як реконструкції, натхненні місцевою вишивкою. Хрестик як техніка теж прийшов ззовні, тож сумську вишиванку визначає не шов, а мотиви й кольори.

Бібліотеці Сум подарували два примірники видання «Слобожанська вишивка Сумщини: нитка пам'яті та єднання» - книгу про орнамент вишиванки Сумщини, яку команда однодумців уклала за автентичними зразками.

Кольори у вишиванках Сумської області

Палітра вишиванок Сумської області залежить від району. За даними Олександри Голосної, наприкінці XIX - на початку XX століття в Лебединському, Недригайлівському, Охтирському й Тростянецькому районах були популярні сорочки, вишиті білими нитками по невибіленому домотканому полотну, тобто «білим по білому», зі світлотіньовим ефектом. У центральних районах області такі сорочки вишивають і досі.

Не менш поширена двоколірна вишивка, червоним і чорним. На охтирських сорочках червоний подекуди замінює синій, у Лебединському районі - жовтий. Вишиванки Липоводолинського та Роменського районів виконували вирізуванням і лічильною гладдю в білих, сірих і світло-коричневих тонах. У Ямпільському районі збереглися поєднання сірого з червоним і білого з чорним, а Тростянецький район тримався пар чорного з червоним, чорного з сірим і білого зі світло-коричневим.

На півночі, у Середино-Будському й Шосткинському районах, вишивали білими або синіми нитками з вкрапленнями червоного й чорного, такими дрібними стібками, що вишивка нагадує бісерну, як на чернігівських сорочках. А в селах біля Харківщини трапляються поліхромні орнаменти хрестиком чи напівхрестиком із грубої нитки, які здаються рельєфними.

Сумщина між Полтавщиною і Слобожанщиною

Адміністративно це Слобожанщина, разом з Харківщиною, Луганщиною й північчю Донеччини. Етнологиня Людмила Пономар, спираючись на атлас одягу Якова Прилипка, пояснює, чому сюди прийшла вишивка білими нитками: Слобожанщину заселяли козацькі сотні, вихідці з Полтавщини й Чернігівщини. Тому біла лінія на Сумщині близька до полтавської, але поряд із нею живе двоколірна червоно-чорна вишивка, тож орнамент вишиванки Сумської області важко однозначно віднести до однієї групи.

Заслужена майстриня і вишиті обереги

Ольга Гулей, заслужений майстер народної творчості України, представила у Сумській центральній бібліотеці виставку «Вишиті обереги рідного краю» - рушники й одяг, зібрані за багато років творчої діяльності: сорочки, блузи, сукні.

Такі персональні виставки в області бувають часто: сумська вишиванка тримається і на музейних фондах, і на роботі майстринь, чиї імена є в афішах бібліотек і будинків культури.

Часті питання

Чому вишиванка Сумської області схожа на полтавську?

Бо Слобожанщину заселяли переселенці з Полтавщини й Чернігівщини, і разом із ними прийшла вишивка білими нитками. «Білим по білому» досі вишивають у центральних районах області, але поряд поширена й двоколірна червоно-чорна вишивка, а на півночі - біло-синя.

Скільки технік вишивки знають на Сумщині?

Дослідниця Олександра Голосна нарахувала понад 70 технік. Серед місцевих - мережка «шабак» у селах біля Чернігівщини, «качалочка» на Недригайлівщині, «стародубська сітка» на Роменщині, тамбур на Лебединщині й настил по сітці на Тростянеччині та Охтирщині.

Що означає кропивниця?

Так називають один із найпоширеніших мотивів у вишиванках Сумської області. Він символізує багатство, достаток і здоров'я й часто трапляється поряд із деревом життя.

Чи справді сумські костюми показували в Парижі?

Так, але це були не оригінальні історичні речі, а реконструкції, створені за зразком робіт сумських майстринь.

Якщо ви побачили помилку - напишіть нам.