Види вишиванок: 6 типів крою, техніки й регіони України
· Оновлено:
Зміст
Види вишиванок розрізняють за кроєм, технікою вишивки, регіоном і призначенням. За кроєм етнографи й музеї описують шість основних типів сорочки: тунікоподібну, уставкову, на кокетці, додільну, «до підтички» і короткий «куцик». Техніка й орнамент підказують, звідки вишиванка, а кількість і місце вишивки - чи вона святкова, буденна чи весільна.
Які бувають вишиванки: коротка відповідь
Вишиванки бувають жіночі, чоловічі й дитячі, святкові, буденні й весільні. Найточніше їх розрізняє крій: як з'єднано плечі й рукави і як пошито низ сорочки. За цими двома ознаками виходить шість видів вишиванок. Друга ознака - техніка: «білим по білому», низь, занизування, хрестик, гладь, вирізування, бісер. Третя - регіон, бо кожна область мала свій набір кроїв і швів.
| Вид сорочки | Чим відрізняється | Де його описують |
|---|---|---|
| Тунікоподібна | пряма, без окремої плечової деталі, часто без коміра | Чернігівщина (чоловіча буденна), Березнівщина |
| Уставкова | окрема плечова частина - уставка, полик, вуставка | Волинь, Гуцульщина, Буковина, Київщина |
| На кокетці («до гестки») | відрізна пришивна кокетка вгорі | Запоріжжя, Херсонщина, Донеччина |
| Додільна | цілісна, довга, до самого долу | Київщина, Чернігівщина, Донеччина |
| «До підтички» | верх із тоншого полотна, низ - підтичка з грубшого | Чернігівщина, Кіровоградщина |
| «Куцик» | коротка сорочка до пояса | Чернігівщина, друга половина XX століття |
6 видів вишиванок за кроєм
Крій вишиванки описують за двома ознаками. Перша - як скроєно верх: тунікоподібна сорочка, уставкова чи на кокетці. Друга - як пошито низ і яка довжина: додільна, «до підтички» або «куцик» до пояса. Тому одна сорочка може бути водночас уставковою й додільною, як музейна сорочка з Кодаків на Київщині.
1. Тунікоподібна сорочка
Тунікоподібна вишиванка - найпростіша за кроєм: пряма сорочка без окремої плечової деталі. На Чернігівщині такою була буденна чоловіча сорочка. За матеріалами етнографічної експедиції, які 2019 року описала Анастасія Панкова, її шили з грубого сірого невибіленого лляного чи конопляного полотна: прямокроєну, без коміра, трохи нижче пояса. Носили навипуск і підперізували поясом. Березнівський краєзнавчий музей на Рівненщині теж називає тунікоподібну сорочку серед основних типів крою Полісся.
2. Уставкова сорочка, або сорочка з плечовими вставками
Уставкова вишиванка має окрему плечову частину - уставку, яку на Волині називають також поликом або вуставкою. Етнографиня Волинського краєзнавчого музею Людмила Мірошниченко-Гусак описує волинську вишиванку так: довгі, але не надто широкі рукави з манжетами й уставкова частина. На Буковині прямокутну плечову уставку пришивають до прямокутних пілок переду й спини, пояснює Любов Сварник із Музею народної архітектури та побуту у Львові. Гуцульська жіноча сорочка завжди була уставковою: вишиту смугу вшивали на плечах окремим шматком, а не вишивали по суцільному полотну.
Цей вид вишиванок дуже давній. На Чернігівщині експедиція 2018 року найдавнішим жіночим типом назвала уставкову сорочку з домотканого полотна. На Підгір'ї, у селах Жидачівщини, уставка була навіть не вишита, а ткана: прямокутник близько 20 на 20 сантиметрів із пурпурово-червоними ромбами, за дослідженням Олени Никорак і співавторів (2022).
Одна пастка в назвах: на Поділлі «уставкою» називали інше. Дослідниці Хмельницького національного університету І. Засорнова й О. Сельська разом з А. Мичком (2016) поділили жіночі сорочки фондів Хмельницького обласного краєзнавчого музею на два види вишиванок: «з уставками» і «без уставок». Там уставка - ластовиця під пахвою ромбоподібної, квадратної чи прямокутної форми, а не плечова деталь.
3. Сорочка на кокетці, або «до гестки»
Сорочка на кокетці має відрізну пришивну кокетку вгорі, до якої пришивають стан. Такі вишиванки є по всій Україні, але на Запоріжжі їх дуже багато, і там сорочка «до гестки» з часом почала витісняти давніші крої. На Донеччині сорочки на кокетці, «до гестки» чи «до талійки», поширилися наприкінці XIX століття, переважно з фабричного полотна. Старша наукова співробітниця Херсонського обласного краєзнавчого музею Марина Аскурава називає цей крій популярним на півдні, де домоткане полотно використовували менше.
4. Додільна сорочка
Додільна вишиванка - цілісна довга сорочка до самого долу. Добрий приклад - жіноча сорочка з села Кодаки на Київщині з колекції Музею Івана Гончара, першої половини XX століття: додільна, завдовжки 125 сантиметрів, з плечовими вставками й боковим пазушним розрізом. Музей оприлюднив для неї схеми вишивки та крою, тож її можна відтворити. На Чернігівщині святкові сорочки шили переважно додільними, а на Донеччині жіноча сорочка була довга, до самого долу, з багатою вишивкою вгорі.
5. Сорочка «до підтички»
Сорочка «до підтички» складається з двох частин: верх із тоншого полотна, низ - підтичка з грубшого. На Чернігівщині, за Панковою, вибір між додільною сорочкою й сорочкою «до підтички» залежав від статків. На Кіровоградщині підтичка була знімною: нижню частину, якої не було видно, шили з домотканого полотна, тож її можна було відпороти й пришити до нового верху. Сорочка із села Цвітне так і складена: бавовняний верх, вишитий ягодами, і старовинна підтичка з технікою вирізування.
6. «Куцик»
«Куцик» - коротка сорочка до пояса, наймолодший вид вишиванки в цьому переліку. На Чернігівщині він поширився з другої половини XX століття, і його носили під спідницю з нагрудником. Там само простішу сорочку шили у три пілки, а святкову з фабричного «калєнкору» - у дві, тож чернігівська вишиванка поступово переходила з домотканого полотна на куповане.
Березнівський музей серед типів крою називає ще сорочку із суцільним рукавом, а на Закарпатті, на Тячівщині й Виноградівщині, носили волоські сорочки з широкою прямокутною вставкою - пусликами. Тож шість видів - основа, а не повний перелік: кожна місцевість мала свої варіанти.
Види вишиванок за технікою вишивки
Техніка вишивки часто видає регіон швидше, ніж крій. Біла гладь по білому полотну, низь із виворіту, занизування, що схоже на ткання, хрестик, гладь, вирізування й бісер - кожна має свої осередки. Ось головні техніки, за якими розрізняють види вишиванок.
| Техніка | Як виглядає | Де найвідоміша |
|---|---|---|
| «Білим по білому» (лиштва, вирізування, «солов'їні вічка») | білі нитки на білому полотні, узор видно за рельєфом | Полтавщина, Решетилівка; також Слобожанщина, Чернігівщина |
| Низь, або низинка | вишивають з виворіту, на лиці узор рельєфний, ніби витканий | Східне Поділля, Вінниччина; Гуцульщина |
| Занизування | нитка проходить під нитками полотна, візерунок схожий на тканий | Полісся: Житомирщина, Волинь, північ Київщини |
| Хрестик (брокарівська вишивка) | червоно-чорні рослинні узори: троянди, виноград, калина | з кінця XIX століття майже всюди, найбільше Київщина, Кіровоградщина, південь |
| Гапт (двобічна гладь) | щільна кольорова гладь, рельєфна | Яворівщина на Львівщині |
| Вирізування | частину ниток полотна видаляють, прогалини обробляють | Хмельниччина, Харківщина, Дніпропетровщина |
| Бісер, лелітки, сухозлітка | блиск металевих ниток і намистин | Буковина (Чернівеччина) |
| Вовняна вишивка | рукав майже суцільно зашитий чорною вовною | Борщівщина на Тернопільщині |
Дві з цих технік мають офіційний статус. Технологію вишивки «білим по білому» селища Решетилівка внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини, а 2023 року туди ж додали традицію та технологію вишивки жіночої сорочки на Гадяччині. Обидва елементи - з Полтавщини, а полтавська вишиванка найвідоміша білою вишивкою, де узор видно не за кольором, а за рельєфом.
Техніки рідко живуть поодинці. Володимир Шухевич у праці «Гуцульщина» описав дванадцять технік гуцульської вишивки, а Олександра Голосна нарахувала в народній вишивці Сумщини понад 70 технік. На одній сорочці з Кодаків майстриня поєднала гладь, косу гладь, хрестик, штапівку, вистіг і вистрочки. Хрестик прийшов пізно: на Житомирщині найдавнішим вважають занизування, згодом - гладь, і лише з середини XIX століття - хрестик.
Види вишиванок по регіонах
Регіональні види вишиванок не збігаються з межами областей. На Київщині поруч живуть чотири традиції: поліська геометрія занизуванням на півночі, брокарівський хрестик на Правобережжі, гладь і вирізування на лівому березі та вишивка «білим по білому» ближче до Полтавщини. На Львівщині сокальська сорочка з чорним хрестиком і великими ділянками незакритого полотна стоїть поруч із яворівською кольоровою гладдю.
Якщо спростити до частин України, види вишиванок по регіонах виглядають так.
- Полісся - занизування, геометричні узори, переважно червоний; рукав на Житомирщині вкривали суцільно.
- Поділля - низь, вирізування, одноколірні сорочки; на Хмельниччині сувора геометрія без рослинних мотивів.
- Карпати й Буковина - уставкові сорочки, складна геометрія, бісер, лелітки й сухозлітка.
- Галичина й Західне Поділля - сокальська чорна, яворівський гапт, борщівська вовна.
- Центр і Лівобережжя - «білим по білому», дрібні чернігівські стібки, схожі на бісер, брокарівський хрестик.
- Південь і Схід - сорочки «до гестки», чумацька сорочка Запоріжжя з вишивкою лише на комірі, плетена мережка по подолу на Луганщині.
Як види вишиванок відрізняються в кожній області, які мотиви й кольори там вишивали і з яких джерел це відомо, видно на карті вишиванок України з усіма 27 регіонами.
Жіночі й чоловічі вишиванки: чим відрізняються
У багатьох регіонах жіноча вишиванка довша й багатше оздоблена, а чоловіча - стриманіша, з вишивкою в кількох місцях. На Донеччині жіноча сорочка була до самого долу, з багатою вишивкою вгорі, а чоловічу вишивали на грудях, манжетах і комірі й носили навипуск із червоним чи синім паском. На Чернігівщині святкову чоловічу сорочку прикрашали на пазусі, невеликому стоячому комірці й манжетах. Найстриманіша - чумацька сорочка Запоріжжя: вишивка лише вузькою смугою на комірі, бо сорочка була для дороги й важкої роботи.
Різниця не завжди в техніці. На Полтавщині біла вишивка була святковою і для жінок, і для чоловіків, окремої чоловічої техніки там не виділяють; відрізнялися крій і місце оздоблення. На Кіровоградщині для чоловічих вишиванок характерні дубочки або геометрія, а жіночі мають повне різноманіття трав і квітів. На Волині сорочку для нареченого мала вишити наречена, тож чоловіча вишиванка теж була жіночою роботою. Є й дитячі вишиванки: до Волинського краєзнавчого музею передали довоєнну дитячу сорочку з домотканого полотна, з геометрією біля горловини й квітами на рукавах.
Святкові, буденні й весільні вишиванки
Святкові й буденні види вишиванок відрізнялися полотном, кольором і кількістю вишивки. На Луганщині, за словами директорки Луганського обласного краєзнавчого музею Ірини Дьячук, святкові сорочки вишивали червоними, сірими й блакитними нитками з трояндами й ліліями, а буденні - світло-зеленими й світло-жовтими, з дрібними польовими квітами. На Буковині у святковій сорочці рукави повністю вкривали взори різних кольорів, а буденну шили з грубшого полотна й вишивали лише біля шиї та на рукавах.
Весільна сорочка - окремий вид. На Волинському Поліссі у весільній вишиванці поперечні смуги вкривали весь рукав, тоді як буденна могла мати лише вузьку смужку біля манжета. Сорочок шили багато: Марина Аскурава з Херсонського музею розповідає, що навіть у бідної селянки було щонайменше тридцять святкових сорочок, не рахуючи буденних, а в заможніших - до сотні, і більшість жінки виготовляли до заміжжя.
За призначенням ділили не тільки сорочки. Так само розрізняють і види рушників: на Чернігівщині експедиція записала місцеві назви утирач, набожник, красний, орлистий і кролевецький.
Часті питання про види вишиванок
Скільки видів вишиванок існує?
Єдиного переліку немає, бо вишиванки ділять за різними ознаками. За кроєм дослідники описують шість основних видів: тунікоподібну, уставкову, на кокетці, додільну, «до підтички» і «куцик». Технік значно більше: Олександра Голосна нарахувала понад 70 лише на Сумщині. Додайте регіон, призначення й те, для кого шили сорочку, і видів стає десятки.
Яка вишиванка найдавніша?
За кроєм найдавнішим жіночим типом на Чернігівщині експедиція 2018 року вважає уставкову сорочку з домотканого полотна. За технікою до найдавніших належать занизування на Поліссі та біла вишивка по білому. Брокарівський хрестик - наймолодший шар: він поширився наприкінці XIX століття разом зі схемами, які вкладали в упаковку мила.
Що таке уставка на вишиванці?
Здебільшого уставка - окрема плечова частина сорочки, яку на Волині називають також поликом або вуставкою. Її вишивають окремо й вшивають між пілками переду й спини. Але на Поділлі уставкою називали ластовицю під пахвою, ромбоподібну, квадратну чи прямокутну, тому «сорочка з уставками» там означає інший крій.
Як за видом вишиванки визначити регіон?
Регіональні види вишиванок найнадійніше розрізняти за поєднанням крою й техніки. Біла гладь і вирізування вказують на Полтавщину чи Слобожанщину, чорна низь по білому - на Поділля, суцільно зашитий вовною рукав - на Борщівщину, бісер і сухозлітка - на Буковину. Простий тест на Західній Україні: якщо незакритого полотна багато - найімовірніше Сокальщина, якщо майже нічого - Борщівщина.
Чим чоловіча вишиванка відрізняється від жіночої?
Чоловіча вишиванка зазвичай стриманіша: вишивку клали на комір, груди, пазуху й манжети, а жіночу сорочку вишивали багатше, особливо рукави. Техніка могла бути однаковою, як на Полтавщині, а відрізнялися крій і місце вишивки. Чоловічі мотиви теж бували інші: на Кіровоградщині це дубочки або геометрія.
Джерела
- Народна культура Чернігівського району (традиція та сучасний стан побутування). Збірник за матеріалами етнографічної експедиції 2018 року, 2019 (розділ А. Панкової про сорочки).
- Мірошниченко-Гусак Л. (упор.). Традиційні жіночі сорочки Волині та Західного Полісся кінця XIX-XX століть. Волинський краєзнавчий музей.
- Засорнова І. О., Сельська О. О., Мичко А. А. Класифікація конструктивних елементів українських національних сорочок Поділля, 2016.
- Березнівський краєзнавчий музей. Оцифрована колекція сорочок Волинського Полісся.
- Музей Івана Гончара. Жіноча сорочка з с. Кодаки, перша половина XX століття, КН-22006: опис, схеми вишивки та крою.
- Никорак О., Куцир Т., Юсипчук Ю., Білий В. Підгірські жіночі взористі сорочки, 2022.
- Лозинський Т. Буковинські жіночі сорочки. Каталог приватних та музейних творів; пояснення Л. Сварник (Музей народної архітектури та побуту у Львові).
- Херсонський обласний краєзнавчий музей, пояснення М. Аскурави.
- Луганський обласний краєзнавчий музей, пояснення І. Дьячук.
- Голосна О. С. Історія української вишиванки на Сумщині, 2017.
- Шухевич В. Гуцульщина.
- Міністерство культури та інформаційної політики України. Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України.
- Етнолабораторія «Баба Єлька» (Кропивницький), матеріали експедицій.
Якщо ви побачили помилку - напишіть нам.