Волинська область

Волинська вишиванка тримається геометрії: зірки, ромби й ламані лінії, вписані одна в одну, червоним по лляному полотну з доповненнями синього й чорного. У поліській частині області рукави святкової сорочки повністю затикали поперечними смугами, а на заході Волині вузьку смужку вишивки клали на згині рукава біля манжета.

У фондах одного з волинських музеїв зберігається сорочка із села Вишнів на Ковельщині. Її вишили для конкретної нареченої на конкретне весілля, і за нею видно, якою мала бути святкова волинська вишиванка.

Весільна сорочка з Полісся

За описом науковиці, рукави такої сорочки мали бути повністю заткані у поперечні смуги - яскраві, багато орнаментовані, об'ємні, з власною формою. Це не дрібна деталь на манжеті, а суцільне заповнення всього рукава.

Так вишивали в поліській частині області, зокрема на Камінь-Каширщині й Ратнівщині. Комір при цьому міг бути виложистим або стійкою - вибір залежав від моди конкретного часу й села.

Спідницю до такої сорочки нерідко доповнювала смужка фабричної тканини з трояндами - деталь, яка прийшла з міської моди, але прижилася в селі. Саме такою волинську вишиванку показують на весільних фотографіях початку XX століття.

Орнамент вишиванки Волинської області: зірки, ромби, смужка на згині

Поза весільним контекстом основа узору - ритмічне повторення геометричних фігур: зірок, ромбів, ламаних ліній, вписаних одна в одну. Менший ромб усередині більшого, і так утворюється відчуття глибини на абсолютно пласкій вишивці.

Суто західноволинський прийом - вузька смужка вишивки саме на згині рукава біля манжета. Ця тонка лінія лягала туди, де рукав найбільше зношувався і найчастіше був на видноті.

Значення цих форм різні дослідники тлумачать по-різному, тому ми не подаємо жодну версію як єдино правильну.

Кольори у вишиванках Волині

Переважає червоний на лляному полотні. Синій і чорний працюють як доповнення, не як рівноправні кольори. Так вишивали передусім на Волинському Поліссі, на півночі області, а в західній частині Волині, за словами етнографині Людмили Мірошниченко-Гусак, палітра поліхромна.

Полотно тут принципове. Його ткали з льону й конопель, які вирощували самі, а особливу увагу звертали на колір: чим біліше й тонше було полотно, тим кращою вважали майстриню.

Де зберігають волинські зразки

Волинський краєзнавчий музей у Луцьку веде постійну збірку народного одягу й вишивки, звідки й походить історія весільної сорочки з Вишнева.

Камінь-Каширський народний краєзнавчий музей, заснований 1980 року вчителем-краєзнавцем Василем Кмецинським, зосереджений саме на поліській частині області - тій, де рукав затикали суцільними смугами. Тут вишиванки Волинської області показані в контексті побуту, а не як окремі експонати.

Волинь і Рівненщина: спільна палітра, різний узор

Обидві області мають майже однакову палітру - червоний з доповненнями синього й чорного, те саме лляне полотно. Але узор різний: волинські фігури вкладаються одна в одну, рівненські тримаються простішого повтору.

Рівненщина в цьому сенсі архаїчніша. Вишиванки Волині пішли складнішим шляхом при тій самій стриманості кольору.

Сорочка уставкового типу

Заступниця директора з наукової роботи Волинського краєзнавчого музею, етнографиня Людмила Мірошниченко-Гусак пояснює: волинська вишиванка має довгі, але не надто широкі рукави з манжетами й уставкову частину - полик, або вуставку. Від рукава її гарно відділяє художнє змережування.

Найдавніші зразки музейної колекції датуються кінцем XIX століття, а переважна більшість - першою половиною XX. У фондах понад 400 жіночих і трохи більше 100 чоловічих сорочок, вишитих і тканих.

Сорочка з колишнього Старовижівського району показує поліський варіант: уставка й верх рукава вишиті занизуванням, давньою технікою, що імітує ткацтво, а манжети й комірець-стійка - хрестиком. Візерунок тут є лише у верхній частині рукава, не на всій його довжині.

Від тканих сорочок до хрестика

Найдавніші сорочки в музейній колекції - ткані: старші жінки ще носили їх на початку XX століття. Хрестик став дуже популярним ближче до середини століття, а художня гладь, раніше не притаманна Волині, прийшла з модою від сусідів - спершу на хустки й фартухи, іноді й на сорочки.

Музей показує й два костюми з різних часів. Жіночий, із села Згорів колишнього Локачинського району, належав досить заможній жінці, яка могла купити кольорові нитки й оксамит. Дівочий, із села Свічів Володимирського району, створений на початку 1940-х, і його спідниця розшита бісером по низу - для вишивки Волині це рідкість.

378 сорочок в одному каталозі

2013 року в Луцьку вийшов каталог «Традиційні жіночі сорочки Волині та Західного Полісся кінця XIX-XX століть», який упорядкували Людмила Мірошниченко-Гусак і Тетяна Хомова. У ньому 378 сорочок з усіх районів області з аналізом крою, оздоблення й орнаменту. Для волинської вишиванки це найповніший опис однієї музейної збірки.

За описом каталогу, поліські сорочки шили з сирового або напіввідбіленого полотна. Їх оздоблювали тканням або швом «затягуванка», що повторював тканий орнамент; крій уставковий, комір виложистий, а головний колір - червоний, іноді з дрібкою синього.

Весільний стрій з музейних фондів

З речей у фондах Волинського краєзнавчого музею Мірошниченко-Гусак зібрала й весільне вбрання. Наречену вирізняли барвисті намиста, коралі або «пацьорки» й вінок, обов'язковою була безрукавка, а корони бували різні: високі вінки або невеликі, у вигляді шапочки. Сорочку для нареченого мала вишити наречена, тож чоловіча волинська вишиванка теж була жіночою роботою. Святковий стрій обов'язково підперізували поясом: у чоловіків ширшим, у жінок вужчим.

Альбом Олени Пчілки й сорочка з Колодяжного

Волинь має й власну сторінку в історії дослідження орнаменту. Олена Пчілка (Ольга Косач) збирала узори на Волині й 1876 року видала в Києві альбом «Украинский народный орнамент» з узорами вишивки, ткацтва й писанок. Восьме перевидання з репринтом альбому здійснили Волинський краєзнавчий музей і Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки.

А до волинського музею передали дитячу вишиту сорочку довоєнних років з хутора між Колодяжним і Волошками: домоткане полотно, поліхромна вишивка з ажурним вирізуванням, геометрія біля горловини й квіти на рукавах. Вишиванки Волині, як видно, шили не лише для дорослих свят.

Часті питання

Чим святкова сорочка відрізнялася від буденної?

Густотою оздоблення рукава. У весільній сорочці поперечні смуги вкривали весь рукав, а буденна могла мати лише вузьку смужку вишивки біля манжета.

Що таке смужка на згині рукава?

Суто західноволинський прийом: тонка лінія вишивки саме на згині рукава біля манжета, а не широка смуга на всю довжину. Це місце найбільше зношувалось і найчастіше було на видноті.

Яке полотно цінували на Волині?

Вибілене й тонке, лляне чи конопляне. Чим біліше й тонше було полотно, тим кращою вважали майстриню, а саме полотно додавало волинській вишиванці святковості.

Що таке сорочка уставкового типу?

Сорочка з окремою плечовою частиною - уставкою, яку на Волині називають також поликом або вуставкою. Від рукава її відділяє художнє змережування.

Хто вишивав сорочку нареченому?

Наречена. За поясненням етнографині Волинського краєзнавчого музею Людмили Мірошниченко-Гусак, сорочку для нареченого мала вишити саме вона.

Якщо ви побачили помилку - напишіть нам.