Київська область

Вишиванка Київщини - це не одна традиція, а чотири: поліська геометрія занизуванням на півночі, брокарівський червоно-чорний хрестик на Правобережжі, геометрія гладдю й вирізування на лівому березі ближче до Чернігівщини та вишивка «білим по білому» ближче до Полтавщини.

Про більшість областей можна сказати «тут вишивають так». Про Київщину так не скажеш: у межах однієї області збереглося кілька різних традицій, і кожна має власне походження.

Тому вишиванка Київщини - радше збірна назва для чотирьох окремих традицій, ніж опис однієї.

Чотири етнографічні регіони в межах однієї області

Територія сучасної Київської області ділиться на чотири етнографічні регіони. Для вишивки Київщини це реальна різниця в техніці, кольорі та характері узору, а не адміністративна деталь.

Поліська сорочка з півночі й правобережна з центру можуть виглядати так, ніби походять з різних країв. Тому вишиванки Київщини як однорідне явище описати неможливо, і будь-яке узагальнення щось відкидає.

Північ: поліська геометрія

На півночі області, довкола Чорнобиля, Іванкова, Димера й Бородянки, переважають сорочки, вишиті давніми техніками: занизуванням, заволіканням, рідше хрестиком. Ці техніки дозволяють будувати геометричний орнамент. Колір вишивки переважно червоний або чорний, з незначними доповненнями інших кольорів.

Близьку геометрію зберегли й сусідні поліські області. Докладніше про неї - на сторінці про вишиванки Житомирщини.

Правобережжя: де новинки з'являлися першими

Основна частина області на правому березі Дніпра, з Києвом, Макаровом, Васильковом і Богуславом, належить до етнографічного регіону Середня Наддніпрянщина. Київщина. Завдяки жвавій торгівлі тут найшвидше поширювалися всі новинки: імпортні тканини, нові форми одягу, орнаменти й техніки вишивки.

Тому тут найпопулярнішою стала брокарівська вишивка - рослинні орнаменти червоними й чорними нитками хрестиком. На решту регіонів України вона поширилася в XX столітті, а на центральній Київщині стала широко вживаною вже з кінця XIX століття. Історію її появи ми докладно розбираємо на сторінці про вишиванки Києва.

Водночас тут збереглася й давніша вишивка Київщини: білим по білому з традиційними геометричними орнаментами або нитками складного вохристого кольору, фарбованими в корі дуба. Червоно-чорні квіти - лише наймолодший шар місцевої традиції.

Сорочка з Кодаків: музейний приклад

Як виглядає правобережна вишиванка Київщини зблизька, показує жіноча сорочка з села Кодаки Обухівського району (колишнього Васильківського) з колекції Музею Івана Гончара, обліковий номер КН-22006. Її датують першою половиною XX століття, а музей відносить до етнографічного регіону Середня Наддніпрянщина. Київщина.

Сорочка додільна, завдовжки 125 см, з плечовими вставками й боковим пазушним розрізом. Пошита вона з фабричної бавовняної тканини, а вишита крученою бавовняною ниткою - заполоччю. На одній речі майстриня поєднала гладь, косу гладь, хрестик, штапівку, вистіг і вистрочки, а рукави вгорі призбирала пухликами. Уся вишивка виконана двома кольорами - чорним і червоним.

Музей оприлюднив для цієї сорочки схеми вишивки та крою. Схеми вишивки розробили Олександра Сторчай і Оксана Шуляр, крій - Наталя Голубнича. Тож вишиванку Київщини з Кодаків сьогодні можна відтворити за музейним зразком.

Лівобережжя: дві інші традиції

Невелика частина області на лівому березі - майже весь лівобережний Київ, Велика Димерка, Калита - належить до регіону Середня Наддніпрянщина. Чернігівщина: колись ця територія входила до Чернігівської губернії. Тут характерні геометричні орнаменти, вишиті гладдю прямою й косою, трапляються вирізування та хрестик. Вишивка могла бути одноколірною або поєднувати червоний, чорний і білий. Ширшу традицію описано на сторінці Чернігівщина.

Основна частина лівобережжя - Бориспіль, Яготин, Переяслав - входить до регіону Середня Наддніпрянщина. Полтавщина. Тут побутують сорочки з орнаментами білим по білому, а техніки дуже різноманітні: гладь пряма й коса, вирізування, ретязь, скісний і зерновий вивід, мережки і, звичайно, хрестик. Орнамент часом набуває рослинно-геометричного характеру: «ламане гільце», «деревце», «гарбузове листя». Про саму традицію - на сторінці про полтавську вишиванку.

Нитки для вишивки на лівому березі Київщини фарбували натуральними барвниками, корою дуба чи вільхи, або вишивали невибіленими нитками по білому полотну. Наприкінці XIX століття в моду входить червоно-чорна брокарівська вишивка, яка поступово витісняє давні орнаменти й техніки і тут.

Київщина 1966 року на фото експедиції

Як вишиванки Київської області носили в середині XX століття, показує колекція світлин 1966 року, яку описала дослідниця етнології Оксана Косміна для «Локальної історії». Хто був етнографом і фотографом у тій поїздці - невідомо. Експедиція відвідала п'ять сіл: Острів, Наливайківку, Варовичі, Залісся й Копачі. Останні три знелюдніли після Чорнобильської катастрофи.

У 1960-х традиційний одяг на Київщині ще лишався повсякденним. На фото з села Острів видно пишно вишиті погрудки жіночих сорочок і стоячі коміри зі шляркою. У Наливайківці на погрудках - широка центральна смуга й дві вужчі вертикальні обабіч неї, а рукав однієї сорочки прикрашає вазонна композиція.

Орнамент цих сорочок здебільшого рослинний, брокарівський: троянди й полунички червоним і чорним хрестиком, хоча на кількох фото видно й гладь. Ті самі трояндові мотиви повторювалися на вишитих фартухах, які ще й оздоблювали купованим мереживом.

Мотиви й кольори вишиванки Київщини

Орнамент вишиванки Київщини залежить від того, з якої частини області сорочка. На півночі це геометричні узори, на Правобережжі - брокарівські троянди, полунички та інші рослинні мотиви, на Лівобережжі - «деревце», «гарбузове листя» й геометрія білим по білому.

Основна пара кольорів - червоний і чорний, саме ними вишита й сорочка з Кодаків. Поруч існують біла вишивка по білому полотну та вохристі нитки, фарбовані корою дуба. Загалом для вишивки Київської області характерне одночасне побутування давніх і нових технік, геометричних і рослинних орнаментів та найрізноманітніші їхні поєднання.

Область і місто

Місто Київ власної відокремленої вишивальної традиції не має. Правобережний Київ належить до регіону Середня Наддніпрянщина. Київщина, а майже весь лівобережний - до регіону Середня Наддніпрянщина. Чернігівщина.

Часті питання

Чи існує єдиний київський візерунок?

Ні. Територія області ділиться на чотири етнографічні регіони: Полісся на півночі, Київщину на Правобережжі, а також Чернігівщину й Полтавщину на Лівобережжі. У кожному вишивали по-своєму.

Чим північ області відрізняється від центру?

На поліській півночі переважають давні техніки занизування й заволікання та геометричний орнамент, переважно червоний або чорний. На Правобережжі з кінця XIX століття поширилася брокарівська вишивка: рослинні узори червоним і чорним хрестиком.

Що давніше: поліська геометрія чи брокарівські квіти?

Геометрія. Брокарівська вишивка стала широко вживаною на центральній Київщині лише з кінця XIX століття, а на решті України - у XX столітті. Занизування на півночі й біла вишивка по білому належать до давніших технік.

Які кольори типові для вишиванки Київщини?

Найчастіше червоний і чорний. Крім них, трапляється вишивка білим по білому, нитки вохристого кольору, фарбовані корою дуба, а на Лівобережжі - нитки, фарбовані корою дуба чи вільхи.

Де побачити справжню сорочку з Київщини?

У Музеї Івана Гончара в Києві зберігається, зокрема, сорочка з села Кодаки першої половини XX століття (КН-22006). Музей оприлюднив її опис, схеми вишивки та крою.

Якщо ви побачили помилку - напишіть нам.