Житомирська область

Вишиванка Житомирщини тримається геометрії: найпоширеніший мотив - розетка з ламаних ліній, восьмикутних зірок і ромбів, а рослинних узорів небагато. Найдавніша місцева техніка - занизування, пізніше прийшла гладь, а з середини XIX століття - хрестик.

«Як я помру, то мені її одягнуть і все, ніхто цю сорочку бачити не буде. А як я тобі її віддам, то ти в музей прилаштуєш і всім будеш показувати», - сказала літня жінка з Овруцької громади, віддаючи колекціонерці Валентині Галкіній сорочку, яку сама приготувала собі на поховання.

Рушники, знайдені на смітниках

Валентина Галкіна з села Велика Фосня понад 14 років збирає старовинні вишиті рушники, жіночі й чоловічі сорочки - частину знаходить на смітниках, куди їх викидали як непотріб. За такими речами видно, якою була вишиванка Житомирщини до того, як про неї почали писати наукові статті.

За її ж словами, матеріалів про старожитності Українського Полісся вистачає - є дослідження про Київське, Рівненське, Волинське Полісся, а от про Житомирське практично нічого. І це справді прогалина: про вишивку Житомирщини відомо менше, ніж про сусідні області.

Заниз, ткання і гладь: чим вишивали

Одна з найдавніших місцевих технік - занизування, коли нитка проходить під нитками полотна, а не поверх них, і візерунок виглядає радше витканим, ніж вишитим. У більшості інших областей України цей прийом нехарактерний, а тут він визначає найархаїчніший шар місцевої традиції.

Пізніше на цих теренах почали вишивати гладдю, а з середини XIX століття - хрестиком. Побутувала тут і техніка білим по білому - той самий підхід, що прославив Полтавщину, тільки в поліському, стриманішому варіанті. Разом ці три техніки й формують місцевий орнамент у тому вигляді, у якому його зафіксували дослідники.

Орнамент вишиванки Житомирщини: розетка й геометрія

Локальна особливість вишиванки Житомирщини - переважання геометричних орнаментів, стримане застосування рослинних візерунків і виразний, чіткий малюнок. Найпоширеніший мотив - розетка з ритмічним повтором ламаних ліній, восьмикутних зірок і ромбів.

Найдавніші рослинні мотиви - барвінок і берізка. Хміль і виноград з'явилися пізніше, уже під впливом загальноукраїнської моди на рослинну вишивку кінця XIX століття, коли місцева вишивка почала переймати елементи з інших регіонів, не втрачаючи власної геометричної основи.

Рушники-завіски для ікон

Особлива родзинка північних районів - Овруччини, Народиччини, Коростенщини, де старі вишиванки й досі трапляються в родинних скринях, - рушники-завіски. Їх ткали на верстаті з льону в XIX - на початку XX століття й завішували ними ікони на покуті, святому куті хати.

Це окремий функціональний тип домашнього текстилю, характерний для півночі області, де традиційні промисли збереглися краще, бо села далеко від великих міст. Тут вишивка була частиною щоденного побуту, а не тільки святкового вбрання.

Музей, якому 160 років

Житомирський обласний краєзнавчий музей - один з найстаріших в Україні, заснований у жовтні 1865 року на базі приватної колекції при Російській публічній бібліотеці в Житомирі. Розташований на Замковій горі, в історичній частині міста.

На виставці «Традиційне ткацтво та вишивка Житомирщини кінця ХІХ - ХХ ст.» представлені предмети домашнього вжитку, які працівники музею не купували, а самі привезли з експедицій у різні села області.

Кольори у вишиванках Житомирщини

У кольорах вишиванки Житомирщини червоний поєднується з чорним або синім - пара не фіксована, залежно від виробу другим кольором виступає то один, то інший відтінок. У генераторі палітра регіону включає всі три відтінки, тому житомирські орнаменти в різні дні виглядають по-різному.

Житомирщина в поліському масиві

Полісся охоплює кілька областей: Рівненщина тримається найдавнішого монохромного орнаменту, простого й чіткого; північ Київщини - давньої геометрії в червоно-чорній гамі. Вишиванки Житомирщини в цьому ряду найщільніші за заповненням - тут рукав вкривали суцільно, а не залишали смуг чи вставок, як роблять сусіди.

За щільністю житомирську сорочку й відрізняють від сусідніх поліських навіть на перший погляд, ще до розгляду конкретних мотивів чи технік.

Не лише Овруч: інші осередки

Колекція Валентини Галкіної зосереджена на Овруцькій громаді, але вишиванка Житомирщини цим не вичерпується. Малинська, Коростенська, Народицька громади мають власні варіації тієї самої поліської основи - з тим самим занизуванням і геометрією, але з дрібними локальними відмінностями в підборі кольору чи щільності узору, які поки що вивчені гірше за центральні регіони.

Коли один район задокументований детально, а сусідній майже ніяк, - це типово для всього Полісся, і Житомирщина тут не виняток.

Що відомо про поліський стрій Житомирщини

Етнологиня І. Несен (2017) підсумовує, що народний костюм Житомирщини досі вивчений не до кінця. Системно його почала досліджувати Галина Стельмащук, яка захистила дисертацію «Народний костюм Українського Полісся», а 2000 року Людмила Пономар захистила роботу про одяг Західного Полісся з картографуванням. За її висновками, одяг Волинського, Рівненського й Житомирського Полісся утворює окремі типи, найдавнішим жіночим поясним одягом Житомирського Полісся є парна запаска, а житомирські спідниці відрізняються від волинських і рівненських оздобою й матеріалами.

Особливий шар - культура «околичної» шляхти на півночі Житомирщини: тут, за Несен, побутували «закладні» тканини, які були органічною частиною місцевого костюма. Головним і одним із найдавніших жіночих занять краю дослідниця називає ткацтво з льону, вовни й частково конопель, тож вишиванка Житомирщини завжди стояла поруч із тканим узором.

Сорочка, спідниця, горсик: реконструкція строю

Житомирянка Марина Василенко кілька років досліджувала жіночий стрій Полісся XVIII-XIX століть, працюючи з фондами Музею Івана Гончара та обласного краєзнавчого музею в Житомирі. Як вона розповіла Суспільному (2024), поліські костюми вирізняє біло-червона й чорна гама, натуральні тканини й багатошаровість. Перший шар - спідня сорочка за коліна, обов'язково з вишитими рукавами, причому візерунок у заміжньої жінки й незаміжньої дівчини був різний.

Далі йшли рясна спідниця, короткий горсик з орнаментом, характерним для житомирського Полісся, фартух і гаман-ладанка, а на голові - намітка, згодом хустка. Через місцевий бурштин часто носили бурштинове намисто з лунницею.

Часті питання

Що таке занизування?

Давня техніка, у якій нитка проходить під нитками полотна, а не поверх них, тож візерунок виглядає радше витканим, ніж вишитим. Це найархаїчніший шар місцевої традиції: гладь з'явилася пізніше, а хрестик - лише з середини XIX століття.

Навіщо потрібні рушники-завіски?

Ними завішували ікони на покуті, у святому куті хати. Такі рушники ткали з льону в XIX - на початку XX століття, і характерні вони для півночі області: Овруччини, Народиччини, Коростенщини.

Чи легко сьогодні знайти майстрів вишивки Житомирщини?

Складніше, ніж хотілося б: про Житомирське Полісся досліджень значно менше, ніж про сусідні області. Багато тримається на приватних колекціонерках, як Валентина Галкіна з Великої Фосні, яка понад 14 років рятує старі сорочки й рушники, часом зі смітника.

Чи розрізняла вишивка заміжніх і незаміжніх?

Так. За словами дослідниці Марини Василенко, рукави спідньої сорочки на Житомирському Поліссі завжди були вишиті, а візерунок у заміжньої жінки відрізнявся від візерунка незаміжньої дівчини. Конкретних узорів джерело не наводить.

Якщо ви побачили помилку - напишіть нам.