Чернівецька область

Вишиванки Чернівеччини, тобто буковинська вишивка, вирізняються бісером, лелітками й сухозліткою та складними композиціями з рослинних і геометричних мотивів. Основна гама - чорний і бордовий, а локальні школи різні: у Заставній - жовто-зелені поперечні смуги, у Кіцмані - великі букети троянд і птахи.

«Коли я вишиваю - я мовчу і молюся», - казала бабуся вишивальниці Галини з Чернівців. Онука зрозуміла, що це значить, лише через роки. З цієї фрази й почнемо розмову про вишиванки Чернівців і всієї Буковини.

Не одна Буковина, а кілька

Рівнинна частина області - колишня Кіцманщина та села понад Прутом у колишньому Новоселицькому районі - має різний етнічний склад населення, тому й вишивка в різних селах цього краю відрізняється між собою, а не лише від сусідніх областей.

Спільне для цих локальних шкіл: складні орнаментальні композиції зі збалансованим поєднанням рослинних і геометричних мотивів, кілька технік одночасно, і чільне місце бісеру, лелітків і сухозлітки, яку не кожна родина могла собі дозволити.

Орнамент вишиванки Чернівецької області: від монохрому до троянд

Найдавніші зразки орнаменту вишиванки Чернівецької області виконані в одному кольорі - загальна закономірність, яку поділяють і інші архаїчні традиції України. Далі йде розгалуження на локальні варіанти, і в описі виділено два найвиразніші серед усіх.

У Заставній переважають жовто-зелені поперечні смуги. У Кіцмані натомість - великі букети троянд і зображення птахів. Різниця між ними суттєва: Заставна тримається смугової композиції, Кіцмань іде в бік великих зображальних мотивів. За цією ознакою вишивку двох сіл найлегше розрізнити.

Кольори вишиванки Чернівці

Основна гама вишиванок Чернівців - чорний і бордовий. Жовто-зелені відтінки додає заставнівський варіант, і без них палітра регіону була б неповною, представленою лише кіцманською лінією.

Металевих ниток і бісеру пласка векторна графіка передати не може: блиск залежить від того, як матеріал відбиває світло. Це обмеження генератора, і ми його не приховуємо.

Вишивка, яка рятує пам'ять

Директорка Чернівецького краєзнавчого музею Тетяна Мінаєва розповідає, що установа неодноразово співпрацювала з музеями з прифронтових міст - для одних вишивка стала спадщиною, яку довелося рятувати від війни, для інших лишається колекцією, що зберігає пам'ять роду.

На Буковині ці історії переплітаються: переселенки відновлюють втрачене, місцеві майстрині продовжують давні ремесла, а музеї стають простором, де традиція не переривається, а передається далі попри обставини.

Чернівецькі вишиванки і Прикарпаття

Чернівеччина й Івано-Франківщина належать до спільного гуцульсько-буковинського масиву, але вишиванки Чернівців і Буковини загалом вкладаються в матеріал - срібло, золото, бісер, а Прикарпаття - у складність самої геометрії.

Взори, які записав Еріх Кольбенгаєр

Понад сторіччя тому взори буковинської вишивки дослідив австрійський учений Еріх Кольбенгаєр. У його книзі - схеми з різних куточків Північної й Південної Буковини, зокрема взори з Магали й села Брідок на Заставнівщині. Про буковинських селян він писав, що вони відчували «бажання всім своїм різним виробам надати, крім можливої придатности і тривкості, ще певну зовнішню прикрасу».

Сорочки на будень шили з грубшого полотна й оздоблювали вишивкою одного або кількох кольорів біля шиї та на рукавах. У святкових, які одягали в неділю до церкви, на танці чи свята, рукави повністю вкривали взори різних кольорів. На грудях вишивки було менше: її ховав верхній одяг, наприклад кептар.

Спершу сорочки шили з домотканого полотна, його вибілювали й вишивали кольоровими нитками. Пізніше одяг почали вишивати бісером, а деякі елементи - металізованими золотими або срібними нитками. У XX столітті вишиванки Чернівців почали носити й представники інтелігенції: власна вишиванка була в Ольги Кобилянської.

Буковинські сорочки в архівах і музеях

Як вишиванки Чернівецької області носили в минулому столітті, показують світлини Державного архіву Чернівецької області: Нова Жучка 1918 року, Кіцмань 1920-х і 1940-х, Ставчани, Лашківка, Погорілівка, Шипинці. Буковинські сорочки є й у колекції Музею Івана Гончара в Києві: з Нижніх Петрівців (1920), гуцульська з Виженки (1901), із Заставнівщини (кінець XIX - початок XX століття), чоловіча з Топорівців (1929), з Киселева й Брідка.

Зморшка, уставка й поле: як читати буковинський рукав

Любов Сварник, дослідниця одягу Музею народної архітектури та побуту у Львові, пояснює, що вишивка на рукаві буковинської сорочки має три частини: «зморшку» вгорі, «уставку» посередині й поле рукава внизу. Крій уставковий: прямокутну плечову уставку пришивають до прямокутних пілок переду й спини, а на деяких сорочках вишивка спускається на поле рукава з обох боків від пахви.

Давні буковинські сорочки, за її словами, шили вручну з домотканого, переважно конопляного полотна, а верх рукава вишивали трьома широкими смугами з яскравими гілками й квітами. Тож вишиванки Чернівців і області можна читати зверху вниз, смуга за смугою.

Моршенка, салба й бунда: стрій Заставнівщини

На початку XX століття дівчата на Заставнівщині, на півночі Буковини, ходили до церкви й на свята в сорочці-«моршенці», а пізніше з'явилися сорочки-«хлоп'янки». Їх розкішно вишивали сухозліткою, кольоровими намистинами й вовняними нитками, і рослинний орнамент вкривав рукави й груди. На шию вдягали салбу, а поверх сорочки - бунду з хутром куниці. Так виглядала святкова вишиванка Чернівецької області в одному з її сіл.

Вісімсот сорочок під відкритим небом

Чернівецький обласний музей народної архітектури та побуту засновано 1977 року, а відвідувачів він прийняв 1986-го; у його фондах понад вісім тисяч предметів. Вишитих сорочок тут близько восьмисот, кожній щонайменше сто років, і, за словами музейників, візерунок на жодній не повторюється. Частина з них зберігається просто в хатах, тож вишиванки Чернівецької області тут видно поруч із побутом, у якому їх носили.

Окремо буковинську сорочку описує каталог Тараса Лозинського «Буковинські жіночі сорочки. Каталог приватних та музейних творів» (Львів, 2017) на 336 сторінок, де зібрано речі з приватних і музейних колекцій.

Часті питання

Чому в буковинській вишивці так багато бісеру?

Бо Буковина вкладала багатство оздоблення в сам матеріал. Бісер, лелітки й сухозлітка займали тут чільне місце поряд із нитками, і дозволити собі таку вишивку могла не кожна родина.

Чим Кіцмань відрізняється від Заставної?

У Кіцмані переважають великі букети троянд і зображення птахів, а в Заставній - жовто-зелені поперечні смуги. Тобто одне село йде до великих зображальних мотивів, а інше тримається смугової композиції.

Які кольори типові для вишиванок Чернівців і Буковини?

Основа - чорний і бордовий. Жовто-зелені відтінки додає заставнівський варіант, а найдавніші зразки взагалі виконані в одному кольорі.

Чим святкова буковинська сорочка відрізнялася від буденної?

У святковій рукави повністю вкривали взори різних кольорів. Буденну шили з грубшого полотна й вишивали одним або кількома кольорами лише біля шиї та на рукавах.

З яких частин складається вишивка буковинського рукава?

З трьох: «зморшки» вгорі, «уставки» посередині й поля рукава внизу. Так композицію пояснює дослідниця одягу Музею народної архітектури та побуту у Львові Любов Сварник.

Якщо ви побачили помилку - напишіть нам.