місто Севастополь

Севастополь не має окремої вишивальної традиції: він належить до кримського культурного простору, тож вишиванка Криму тут - це кримськотатарський орнамент орьнек. Його впізнають за вільними рослинними формами й символами: тюльпан, мигдаль і дерево життя «марам».

Кримськотатарська традиція, а не материкова

Кримськотатарська вишивка суттєво відрізняється від материкової української традиції. Це окрема спадщина за етнічним походженням, і ми не подаємо її як різновид «української вишиванки».

Якщо більшість материкових регіонів тримається геометрії на рахунковій сітці, тут переважають вільні рослинні форми з м'якими криволінійними контурами. Тому вишиванка Криму виглядає геть інакше, ніж у будь-якій материковій області.

Вишиванка Криму: симетрія тюльпана й мигдалю

У класичній композиції орьнеку по краях розміщують симетричне зображення: тюльпан як знак юнака і мигдаль як знак дівчини, а вся структура вписана в квадрат. Ця симетрія - один із найпростіших способів впізнати орнамент вишиванки Криму навіть без глибокого знання символіки.

За традицією, кожна квітка вказує на конкретну людину: гвоздика - літня людина, троянда - жінка. Окремо стоять родові знаки - жіночий «егрі дал» (вигнута гілка, мінливість і розвиток) і чоловіче родове дерево (надійність і сила). Наскрізний символ «марам» - дерево життя.

Шлях до визнання

У 2018 році команда під керівництвом дослідниці Есми Аджієвої, разом із носіями знань, які мешкають у Криму, зокрема Мамутом Чурлу, ініціювала включення орьнеку до переліку нематеріальної культурної спадщини України. У 2021 році він отримав визнання вже на рівні ЮНЕСКО - подія, що стосується й того, як сьогодні описують вишиванки Криму в наукових і популярних джерелах.

Це збіглося з періодом, коли кримськотатарську мову внесли до переліку зникаючих мов ЮНЕСКО - серед 50 мов світу під загрозою. Тож записуючи орнамент і назви його символів, зберігають і частину мови, якою про них говорили.

Місто в кримському культурному просторі

Севастополь адміністративно окремий від Автономної Республіки Крим, але історично й культурно належить до того самого півострова, тієї самої традиції орьнеку та тих самих носіїв кримськотатарської мови й ремесла. Вишиванка Криму й севастопольська символіка спираються на одні джерела, бо це одна традиція на два адміністративні записи.

Окремої історії вишивки Севастополя, відмінної від кримської, у відомих нам джерелах немає, і ми її не вигадуємо.

Що каже державний перелік

Запис про орьнек у Національному переліку нематеріальної культурної спадщини України (охоронний номер 009.нкс, наказ від 12 лютого 2018 року № 105) не прив'язує традицію до однієї адміністративної одиниці. Місцем побутування там названо Автономну Республіку Крим і місця тимчасового проживання творчих родин з числа тимчасово переміщених осіб. Для вишиванки Криму, яку наш генератор показує й для Севастополя, це означає, що традиція тримається на людях, а не на межах на карті.

Той самий запис відносить орьнек до трьох галузей - звичаїв і обрядів, знань про природу й всесвіт і традиційних ремесел. Тобто йдеться про систему знань, яку передають у родинах, а не про сам візерунок.

Від ханської доби до депортації

За Енциклопедією Сучасної України, власне кримськотатарське мистецтво почало складатися в XIII-XIV століттях на ісламській основі, а найвищого розквіту досягло з другої половини XV до кінця XVIII століття. Тоді орнамент прикрашав і гробниці ханського роду, і вишивку звичайних костюмів. Наприкінці XIX - на початку XX століття ремесла занепали: ткацтвом і вишивкою займалися вже лише у віддалених районах, а в середині 1920-х фабричні вироби остаточно витіснили з побуту кустарні.

Далі були репресії 1928 і 1937-1938 років і депортація 1944 року, коли кримських татар позбавили батьківщини й розселили далеко від Криму. Енциклопедія пише, що від 1944 року почався довгий період замовчування: дослідження не друкували, а вивчати мистецтво кримських татар забороняли. Тому вишиванка Криму, яку ми показуємо й для Севастополя, дійшла до нас значною мірою завдяки родинам, які зберегли речі й навички.

Повернення і нові кольори

З 1990-х років кримські татари масово поверталися на батьківщину, і почалося відродження ремесел. Родини передавали до музеїв речі, збережені під час депортації, відкривалися майстерні й творчі об'єднання. У 2001 році Кримський інженерно-педагогічний університет відкрив спеціальність «образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво».

ЕСУ відзначає, що вплив узбецької культури (під час депортації) та української (за останні двадцять років перед виходом статті 2014 року) приніс у вишивку нові техніки. Кольори стали яскравішими й контрастнішими, елементи орнаменту більшими, з'явилися великі вишиті панно для житла. Основними центрами енциклопедія називає Сімферополь, Білогірськ, Бахчисарай, Євпаторію та села Соколине, Дачне й Суворове. Севастополя в цьому переліку немає, і це ще одна причина, чому місто ділить вишиванку Криму з рештою півострова.

Носії орьнеку сьогодні

Радіо Свобода (проєкт Крим.Реалії, грудень 2021) з посиланням на Віртуальний музей нематеріальної культурної спадщини України писала, що найстаршому майстрові, який продовжує створювати роботи й навчає ремесла, 90 років. Наймолодшим носіям - учням гуртків, що вивчають кримськотатарський орнамент, - 10-12 років.

У тій самій добірці - студія кримськотатарської традиційної вишивки в селі Теплівка (2004), чоловічі зав'язки для шкарпеток «чорап багъы» Хатідже Юнусової (2016) і виставка «Кримське суцвіття» в Сімферополі в лютому 2019 року, кураторем якої був Мамут Чурлу. На виставці в Сімферополі в лютому 2020 року показували сумки, скриньки й фес у старовинній техніці золотого шиття: його виконують двосторонньою гладдю, і вишивка виходить об'ємною.

Часті питання

Чому в Севастополя немає власної традиції вишивки?

Бо місто адміністративно окреме, але історично й культурно належить до того самого кримського простору, що й АР Крим. Це одна традиція орьнеку на два адміністративні записи, тож окремої севастопольської історії вишивки в жодному з відомих нам джерел немає.

Чим орьнек відрізняється від українського орнаменту?

Формою: замість геометрії на рахунковій сітці тут переважають вільні рослинні форми з м'якими криволінійними контурами. За цим кримську вишиванку найлегше відрізнити від будь-якої материкової традиції.

Чи має орьнек державний статус в Україні?

Так. З 2018 року він у Національному переліку нематеріальної культурної спадщини України під номером 009.нкс, а з грудня 2021 року - у Репрезентативному списку ЮНЕСКО.

Як депортація 1944 року вплинула на кримськотатарську вишивку?

Після депортації почався довгий період, коли мистецтво кримських татар не можна було вивчати, а дослідження не друкували. Відродження почалося з поверненням на батьківщину в 1990-х, і тоді ж, за ЕСУ, кольори вишивки стали яскравішими, а орнамент більшим.

Якщо ви побачили помилку - напишіть нам.