Одеська область

Одеська вишиванка поєднує щонайменше три лінії - східноподільську, молдовську й румунську, бо в області живуть представники понад 130 народів. Палітра будується на чорному, золотисто-жовтому й червоному, а серед мотивів трапляються нетипові для решти України церковна корона, хрест і двоголовий орел.

Одеська область - найбільша за площею в Україні. І водночас найрізноманітніша за національним складом: тут живуть представники понад 130 народів, і тому одеська вишиванка не схожа на жодну сусідню традицію.

Строкатість, яку видно в узорі

Від сусідніх регіонів одеська вишиванка відрізняється тим, що в ній сходяться щонайменше три лінії одразу - східноподільська, молдовська й румунська, кожна зі своїм внеском у загальний малюнок.

Одещина історично була зоною контакту різних культур ще до формування сучасних кордонів, і вишивка це зберегла. Кожен запозичений мотив тут щось розповідає про минуле краю.

Орнамент вишиванки Одещини: церковна корона й двоголовий орел

Серед мотивів регіону - церковна корона, хрест і двоголовий орел. Для української народної вишивки це нетиповий набір, і він видає зовнішній вплив: жоден з цих трьох символів не є визначальним в жодному іншому материковому регіоні України.

Двоголовий орел - мандрівний мотив: подібний фіксують і на Чернігівщині (де його за традицією пов'язують із давнім «орликовим» узором), і на Кіровоградщині (де він означає єдність чоловічого й жіночого начал). На Одещині ж походження прямо пов'язують із молдовською та румунською традицією декору, а не з місцевим переосмисленням, як у двох інших регіонах.

Кольори у вишиванках Одеської області

Палітра будується на трьох відтінках: чорному, золотисто-жовтому й червоному. Жовтий тут не дрібне вкраплення, а рівноправний учасник смуг поряд із червоним - це помітно тепліше рішення, ніж строга подільська геометрія по сусідству, де чорний майже завжди домінує одноосібно. За цією гамою вишиванку Одещини й упізнають.

Чорні геометричні візерунки поєднуються з жовтими й червоними смугами - смуга тут працює як окрема композиційна одиниця, а не лише фон для елементів, тому орнамент виглядає радше як текстильний узор, ніж як традиційна вишивка з окремими символами.

Троянди болгар і птахи гагаузів

Вишивальниця Ольга Кулаксиз із села Виноградівка на власному прикладі показує, наскільки різні народи стоять за одним поняттям «одеська вишиванка». Болгари, гагаузи й молдовани - жителі степової зони півдня області, і символи на їхньому одязі тісно пов'язані з природою, яку вони бачили щодня.

Болгари особливо люблять троянди - прикрашають ними вбрання, готують з них варення, користуються трояндовою водою, тому на їхніх виробах Кулаксиз обрала букет із різнокольорових троянд. У гагаузьких вишиванках Одеської області частіше трапляються птахи й тварини, хоча здебільшого й тут переважає рослинний світ, а не геометрія.

Музей «Степова Україна»

Одеський історико-краєзнавчий музей веде окрему експозицію «Степова Україна», де представлений молдовський експозиційний комплекс. Тут одеська вишиванка найповніше представлена в музеї.

Крім того, в Одесі відкрився обласний центр української культури зі старовинними костюмами, вишиванками й рушниками, де теж можна побачити оригінали. Обидва майданчики разом дають повніше уявлення про одеську вишиванку, ніж окремо кожен, бо перший показує зовнішні впливи, а другий - власне українську лінію.

Одещина серед причорноморських регіонів

Одещина, Миколаївщина й Херсонщина описані за спорідненими джерелами, але дають різні результати: Миколаївщина тримається сильно стилізованих рослинних форм (сосонки, дубове листя), Херсонщина - контрасту чорного й білого із зооморфними мотивами. На цьому тлі вишиванки Одеської області вирізняються найяскравіше з трьох.

Одещину вирізняють зовнішні впливи, яких у двох сусідів немає. Це й робить місцевий орнамент найбільш строкатим серед причорноморських традицій - тут одночасно працюють і місцева подільська основа, і привнесені мотиви сусідніх народів.

Ромб із заповненою серединою

Етнологиня А. Стрельцова проаналізувала близько двохсот зразків ткацтва з Одеського історико-краєзнавчого музею, Кодимського районного історико-краєзнавчого музею, аудиторії-музею «Етнографічна світлиця» ОНУ імені Мечникова та з польових досліджень у селах області. Її висновок про орнамент українців Одещини: найпоширеніший мотив - ромб, але ромба з незаповненою серединою тут майже не трапляється, його зазвичай заповнюють хрестиком, ромбиком чи квадратом.

Поширені також хрести: дрібні, що ділять композицію на горизонтальні ряди (зазвичай три), великі косі, хрести з п'яти квадратиків, а ще Ж-подібні знаки «жи» в розділових смугах. Дослідниця нагадує, що Одещина частково входить до Поділля, де побутує понад половину з півтораста варіантів хрестового орнаменту. Хоча мова про ткані вироби, ті самі мотиви природно перегукуються з орнаментом вишиванки Одещини.

Виноград, троянди й «Дерево Роду»

Серед рослинних мотивів найпоширеніші «Дерево Роду» та квіткові композиції. Дерево тут переважно геометризоване, з «вазоном», від одного до шести ярусів гілок (найчастіше трьома) і хвилястою лінією-«безконечником» унизу. Мотив винограду, який вишивають, тчуть і виконують у мереживі червоними, фіолетовими чи синіми відтінками, місцеві, за спостереженням дослідниці, вважають запозиченням від молдован чи болгар.

У XX столітті надзвичайно популярними стали брокарівські букети троянд, особливо в полікультурному Буджаку, де, за Стрельцовою, новинки приймали швидше, ніж в однорідних місцевостях. Типова композиція килима - три букети в центрі й ряд квітів по краях на чорному тлі, тобто старий ряд дерев, замінений рядом букетів.

Вишивана Саражинка

21 серпня 2025 року Одеський історико-краєзнавчий музей разом з громадською організацією «Краєзнавчий музей «Моя Саражинка»» відкрив виставку «Вишивана моя Саражинка». Близько 130 робіт створили кілька поколінь жителів села Саражинка Подільського району, тож поряд висіли старовинні вишивки й роботи сучасних майстринь. Виставка тривала до 20 вересня у виставковій залі музею на Ланжеронівській, 24-а, і показала одеську вишиванку очима кількох поколінь одного села.

Сам музей, за Енциклопедією Сучасної України, зберігає близько 120 тисяч експонатів і розташований в особняку Новикова 1876 року на вулиці Гаванній, 4. А перша науково-популярна спроба описати вишивку Північного Причорномор'я - книга «Українська вишиванка Причорноморського краю» з каталогом вишитих старожитностей Одещини, семантикою мотивів і розповіддю про сучасних майстринь.

Часті питання

Чому в одеській вишивці є молдовські мотиви?

Бо область історично межувала з молдовськими й румунськими землями, а сьогодні тут живуть представники понад 130 народів. Одеська вишиванка поєднує східноподільську, молдовську й румунську лінії, і це сусідство видно в конкретних запозичених символах.

Що символізує церковна корона в узорі?

Це запозичений, а не власне український символ. Разом із хрестом і двоголовим орлом церковна корона показує зовнішній культурний вплив, і в центральних чи західних регіонах такого набору мотивів немає.

Де побачити вишиванки Одеської області вживу?

В експозиції «Степова Україна» Одеського історико-краєзнавчого музею, де є окремий молдовський комплекс, і в обласному центрі української культури в Одесі зі старовинними костюмами й рушниками. Перший показує зовнішні впливи, другий - власне українську лінію.

Які мотиви найхарактерніші для орнаменту Одещини?

За дослідженням А. Стрельцової, найпоширеніший мотив - ромб, майже завжди із заповненою серединою, а також хрести, лінії, «Дерево Роду» й квіткові композиції. Виноград місцеві вважають запозиченням від сусідів, а брокарівські троянди особливо поширилися в Буджаку.

Якщо ви побачили помилку - напишіть нам.