Тернопільська область

Вишиванки Тернопільщини - це насамперед борщівська сорочка: рукав майже суцільно зашитий вовняними нитками, домінує чорний, а візерунки обведені кольоровим контуром, найчастіше червоним. У 2020 році борщівську народну вишивку внесли до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини.

Про цю сорочку майже завжди розповідають одну й ту саму історію: чорний колір - це жалоба за чоловіками, яких забрала війна з турками, і носили її сім поколінь.

Історія красива. Задокументованою вона від цього не стає. Так найчастіше описують борщівські вишиванки. Тернопіль і область знають цей переказ напам'ять, хоча підтвердити його нічим.

Що з легенди про сім поколінь правда

Переказів про походження чорного кольору існує кілька, і жоден з них не має прямого підтвердження в джерелах. Ми подаємо їх саме як перекази, а не як історичний факт.

Натомість є речі, які можна стверджувати впевнено. Чорний домінував переважно в північній частині краю, і в сорочках до 1930-х років його справді більше. Чим давніша річ, тим темніша вона загалом.

Тобто закономірність існує, але пояснення їй може бути й прозаїчнішим за легенду: доступність барвників, місцева мода, вплив сусідніх осередків. Достеменно ми цього не знаємо, і вишиванка Тернопільщини лишається прикладом того, як переказ з часом заміщає документ.

Вовна, а не бавовна: з чого зроблена тернопільська вишиванка

Головна технічна особливість, про яку зазвичай мовчать: борщівську сорочку вишивали переважно вовняними нитками.

Це змінює все. Вовна товща за бавовну, лягає об'ємніше й дає густий рельєф, через який рукав виглядає майже суцільно зашитим. Вона інакше тримає колір і з часом вигоряє інакше. Саме вовна, а не лише кількість стібків, робить борщівську сорочку такою впізнаваною на дотик і на око.

Побутує ця традиція на території колишніх Борщівського й Заліщицького районів. Назв у неї кілька: борщівська сорочка, борщівська вишиванка, коротко борщівка. У 2020 році борщівську народну вишивку внесли до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини.

Орнамент вишиванки Тернопільщини: мотиви й композиція

Візерунки тут мають закономірну композицію, а не довільне розташування: узор будується за правилом, яке повторюється по всьому рукаву.

Улюблений мотив - калина між двома пташками. Він трапляється в різних варіаціях і належить до рослинно-зооморфної групи. Значення калини й птахів у різних авторів тлумачиться по-різному, тому ми не подаємо жодну версію як єдино правильну.

Чорна маса не лишається суцільною: візерунки обводять кольоровими контурами, найчастіше червоним. Без цього узор злився б в одну пляму, і вишиванки Тернопільщини втратили б читабельність.

Як традицію витягли зі скринь

Ще кілька десятиліть тому борщівська сорочка існувала переважно в родинних скринях, а не в публічному просторі.

Ситуацію змінила колекціонерка Віра Матковська, яка почала збирати вбрання ще студенткою й зібрала колекцію понад тисячу одиниць. Вона ж заснувала фестиваль борщівської сорочки, куди села приїжджають у тому, що збереглося. Матковська також відновлює вишивальний промисел: дає замовлення жінкам з наддністрянських сіл відшивати давні узори на сучасних сорочках і блузах.

Її колекція виставлялася в Мистецькому Арсеналі та Українському домі в Києві, у Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття в Коломиї, у Тернопільському художньому музеї, а також у Франції, Німеччині, Польщі, Греції, Литві, Латвії та Словенії. Завдяки цьому вишиванки Тернопільщини перестали бути суто локальним явищем.

Де побачити оригінали

Борщівський краєзнавчий музей зберігає колекцію старих жіночих сорочок і показує їх під час щорічного фестивалю «Борщівські вишиванки».

Тернопільський обласний краєзнавчий музей проводить виставки борщівської вишивки й майстер-класи, зокрема в межах конференції «Борщівська народна вишивка: зв'язок поколінь». Тож вишиванки Тернопілля можна побачити і за склом, і в роботі.

Борщівщина серед західних традицій

Захід України тільки здається однорідним. Чотири сусідні області дають чотири різні характери, і тернопільська вишиванка стоїть на крайньому полюсі за щільністю.

• Тернопільщина (Борщівщина) - максимальна щільність, чорна вовна, майже суцільно зашитий рукав
• Львівщина (Сокальщина) - протилежність: багато незакритого полотна, ефект мережива
• Івано-Франківщина - геометричні фігури зливаються в одну динамічну лінію, тепла осіння гама
• Чернівеччина - косі смуги, срібні й золоті нитки, бісер

Найшвидший спосіб розрізнити перші дві: подивитися, скільки полотна лишилося чистим.

Сорочка братів Кормишів

У 2022 році Борщівський краєзнавчий музей представив сорочку, що належала Василю Кормишу, 1914 року народження, із села Пищатинці, члену ОУН. Її вишила для брата сестра Марія Свєнтах приблизно в середині 1930-х і зберегла в скрині після його загибелі 1949 року. До музею сорочку передала внучка Марії, наукова працівниця музею Наталя Николин, яка записала історію родини. Для тернопільської вишиванки це рідкісний випадок, коли відомі і власник, і вишивальниця, і приблизний час створення.

Школа борщівської народної сорочки

Традиція живе й сьогодні. У 2023 році в Тернопільському краєзнавчому музеї 22 майстрині громадської організації «Школа борщівської народної сорочки» показали свої роботи в стилі давньої борщівської вишивки: сорочки, відтворені за мотивами ескізів або вишиті за новими схемами, а також рушники, намиста й бісерні силянки. Голова організації Вікторія Кривоніс розповіла Суспільному, що серед робіт є й сорочки з інших областей України.

Від Кривчого до Окопів: сорочки за селами

Борщівську народну вишивку внесли до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини наказом від 13 жовтня 2020 року. Серед осередків перелік називає Борщів, села Кривче, Іване-Пусте, Гермаківка, Стрілківці, Мельницю-Подільську, Дністрове, Юр'ямпіль, а носії традиції живуть і в Теребовлі, Львові, Рівному, Києві, Запоріжжі та навіть у США.

За статтею Романа Якеля в «Дзеркалі тижня» (2018), Борщівський краєзнавчий музей зберігає понад сто вишитих сорочок, жіночих, чоловічих і дитячих, найстаріші - з кінця XIX - початку XX століття. За узором часто можна вгадати село: у Кривчому й Гермаківці переважають квіткові орнаменти, а у Вигоді, Трубчині, Білівцях, Окопах у 1920-30-х вишивали розкішні сорочки з геометричними фігурами. Серед технік тернопільської вишиванки Борщівщини автор називає колодку, мережку, заполоч, верхоплут, касатор і бісер.

Вікторія Кривоніс, яка викладає борщівську вишивку з 2016 року, рахує в борщівській сорочці понад 60 технік із приблизно 250 досліджених в Україні. Двічі на місяць у музеї проходять заняття: вона промальовує схеми, а описи до них готує наукова співробітниця музею Галина Завіша. Одну сорочку, за її словами, вивчали приблизно п'ятнадцять років.

Часті питання

Чи правда, що чорний колір означає жалобу?

Це переказ, а не підтверджений факт. Історій про сім поколінь жалоби за чоловіками, яких забрала війна з турками, існує кілька, і жодна не має прямого підтвердження в джерелах. Задокументовано інше: чорний справді переважав на півночі краю й у сорочках до 1930-х років.

Борщівська сорочка й тернопільська - це одне й те саме?

Не зовсім. Борщівська сорочка походить з території колишніх Борщівського й Заліщицького районів на півдні області, а Тернопільщина ширша за цей край. Але саме борщівський тип дав традиції впізнаваність, тому під тернопільською вишиванкою найчастіше мають на увазі його.

Чому сорочки вишивали вовною?

Бо вовна товща за бавовну й лягає об'ємніше. Вона дає густий рельєф, через який рукав виглядає майже суцільно зашитим, і саме за цим борщівську сорочку впізнають.

Наскільки давня ця традиція?

Збережені сорочки датуються XIX і XX століттями. Що було раніше за XIX століття, задокументовано значно гірше, тому дослідники тут обережні у висновках.

Скільки часу йшло на одну сорочку?

Точних норм ніхто не фіксував. Але суцільно зашити рукав вовною - робота на місяці, а не на кілька вечорів, тому таку сорочку цінували й передавали в спадок.

Де побачити сучасні борщівські сорочки?

Їх вишивають майстрині громадської організації «Школа борщівської народної сорочки». У 2023 році 22 майстрині показали свої роботи в Тернопільському краєзнавчому музеї, а Борщівський краєзнавчий музей зберігає й давні сорочки, зокрема сорочку Василя Кормиша 1930-х років.

Скільки технік у борщівській сорочці?

За словами викладачки Вікторії Кривоніс, понад 60 із приблизно 250 технік вишивки, досліджених в Україні. Серед них колодка, мережка, заполоч, верхоплут, касатор і бісер.

Якщо ви побачили помилку - напишіть нам.