Kyiv City

Візерунок, який більшість людей уявляє, почувши слово «вишиванка», прийшов до села разом з бруском мила.

Ось історія, з якої почалися сучасні масові вишиванки. Київ і Правобережжя дали їй старт наприкінці XIX століття.

Мильна вишивка: звідки взялася київська вишиванка

Наприкінці XIX століття паризький парфумер Генріх Брокар, що працював у Російській імперії, разом з дружиною Шарлоттою Реве вигадав хід: вкладати в упаковку мила друковані схеми вишивальних узорів. Схему отримував кожен покупець.

Мило випускали під назвою «народне», і воно справді стало доступним селянам - найчисленнішому тоді прошарку населення. Разом з милом у хату потрапляв готовий малюнок, який лишалося перенести на полотно.

Звідси й друга назва стилю - мильна вишивка. Перша, брокарівська, походить від прізвища фабриканта.

Чому цей стиль розійшовся по всій країні

Схему з обгортки не треба було вигадувати, підбирати чи переймати від матері. Її можна було просто скопіювати, і це вирішило все.

Технічно хрестик теж виявився зручнішим за низь, вирізування чи білу гладь: він не вимагає такої точності в рахунку ниток. Тому вишиванки Київ і Правобережжя поширили далі, ніж будь-яку іншу місцеву традицію.

Географія поширення показова: найбільшу популярність стиль мав на Київщині, Полтавщині, Черкащині й Чернігівщині. На Західній Україні про нього майже не чули, бо ті землі до 1939 року входили до складу інших держав, де мило Брокара не продавали.

Чому музеї довго не хотіли її збирати

Тут є деталь, яку зазвичай не згадують. Десятиліттями музеї практично не збирали предмети з такою вишивкою, вважаючи її чужою й позбавленою підґрунтя народної традиції.

Ситуація змінилася лише з 1970-х років, коли до Музею українського народного декоративного мистецтва в Києві з експедицій почали надходити речі в стилі «брокар». Наукове осмислення прийшло ще пізніше: явище вперше ґрунтовно описали Тетяна Кара-Васильєва й білоруська дослідниця Вольга Лабачейська.

Тобто те, що сьогодні сприймають як найтиповішу українську вишиванку, ще півстоліття тому вважалося не вартим музейної полиці. Київська вишиванка цього типу пройшла шлях від зневаженої новинки до символу за неповні сто років.

Орнамент вишиванки Києва: мотиви

Серед поширених мотивів - зірки, квіти й виноградні грона. Виноград належить саме до брокарівської групи: рослинний орнамент, вишитий хрестиком.

Тлумачення мотивів у різних дослідженнях розходяться, а частина значень існує лише в усному переказі. Ми розрізняємо задокументоване й переказане за традицією й не подаємо здогад як факт.

Видання 1912 року вміщує фотографії дівчат і жінок Київщини у святковому вбранні, і сорочки на них оздоблені саме брокарівською вишивкою. Тобто на початку XX століття київський орнамент вишиванки вже сприймався як святковий, а не як новинка з обгортки.

Кольори вишиванки Києва

Червоний і чорний - основа, але палітра регіону ширша: до неї входять також зелений, фіолетовий, жовтий і синій.

Зелений і фіолетовий тут не декоративна забаганка. Без них виноградне гроно не читається як виноград: гілка має бути зеленою, ягоди темними. Мотив диктує колір, а не навпаки.

Що було на Київщині до брокара

Область неоднорідна й ділиться на кілька етнографічних зон. Північ, поліська за характером, зберігає давні геометричні техніки в червоно-чорній гамі. Лівобережжя технічно ближче до Чернігівщини й Полтавщини. Правобережжя дало брокарівську лінію.

Виходить, що поліська геометрія з півночі тієї самої області старша за брокарівські квіти. Поширеність і давність - різні речі, і плутати їх не варто.

Саме місто окремої вишивальної традиції не має й спирається на традицію області, передусім правобережну. Тому орнамент вишиванки Києва має щонайменше два шари: давніший поліський і пізніший брокарівський.

Де побачити вишиванки в Києві

Найбільша профільна збірка - Національний музей українського народного декоративного мистецтва на території Києво-Печерської лаври. Саме туди з 1970-х почали надходити брокарівські речі, які раніше ігнорували.

Другий важливий майданчик - Національний музей народної архітектури та побуту в Пирогові, де народний одяг показано в контексті житла й побуту, а не в скляній вітрині.

Різниця між цими двома збірками принципова. Перша показує вишивку як предмет мистецтва, друга - як частину повсякденного життя. Для брокарівського стилю, що народився саме в побуті, другий контекст часто промовистіший.

Часті питання

Чи існує окремий міський стиль?

Ні. Місто не має відокремленої вишивальної традиції, тому вишиванка Київська спирається на традицію області, передусім на правобережну брокарівську лінію.

Брокарівська вишивка - справжня українська?

Так, хоча суперечки про це тривали десятиліттями. Стиль прийшов ззовні, але прижився, змінювався в народному середовищі понад століття й сформував смаки багатьох поколінь. Вишиванка з київським орнаментом цього типу давно частина української традиції, просто не найдавніша її частина.

Чому саме червоний і чорний?

Ця пара була на друкованих схемах і виявилася найдешевшою у виконанні. Згодом вона закріпилася як упізнаваний київська вишиванка орнамент маркер по всій країні.

Де прочитати докладніше?

Найґрунтовніші праці про це явище належать Тетяні Кара-Васильєвій. Стислий опис київської вишиванки є і на цій сторінці, разом з переліком джерел, на які ми спираємось.

Якщо ви побачили помилку - напишіть нам.