Хмельницька область

Вишиванка Хмельниччини - найаскетичніша з подільських традицій: сувора геометрична низь із прямих, скісних і зубчастих ліній без рослинних елементів, а одноколірні сорочки виконували технікою вирізування. Чимало місцевих назв орнаментів, як-от «семиріг» чи «безконечник», збереглося завдяки зібранню Юхима Сіцинського.

У селі Зіньківського краю лишилась одна майстриня, яка досі вишиває сорочки за старовинними зразками. Якщо традицію не передати далі, вона зникне. З цієї історії й почнемо розповідь про вишиванку Хмельницького та всієї області.

Зіньківщина на межі зникнення

Це не поодинокий випадок для України, але для Хмельниччини він показовий: значна частина того, що ми знаємо про регіональну вишиванку Хмельниччини, тримається на дуже небагатьох живих носіях техніки, а не на масовій традиції, яка передається сама собою через покоління без спеціальних зусиль.

Тому музейні збірки й дослідницькі каталоги тут рятують узори. Без них частина знання про регіон зникла б разом з останніми людьми, які його ще пам'ятають, і місцевий орнамент лишився б відомим лише за фрагментами.

Назви, які нікуди більше не запишеш

У зібранні дослідника Юхима Сіцинського, укладеному ще на межі XIX-XX століть, збереглися десятки локальних назв орнаментів Поділля: «круті роги», «семиріг», «безконечник», «кривулька» - за характером техніки; «сосонка», «вівсик», «реп'яхи», «горицвіт», «хмелики», «петрушка», «фасульки», «рута», «яблучка», «сливки» - за рослинними мотивами. Жоден із цих термінів не трапляється в офіційних описах місцевої вишивки за межами цього конкретного зібрання.

Ці назви вживали в розмові задовго до того, як вишивку почали систематизувати науково. Без запису вони зникли б разом з останніми майстринями, що їх пам'ятали, і жоден пізніший дослідник не зміг би їх відновити.

Завдяки таким записам вишиванки Хмельницької області можна досліджувати в деталях: відомо і як виглядав орнамент, і як його називали люди, що його носили.

Орнамент вишиванки Хмельниччини: техніка вирізування

Одноколірні сорочки регіону виконували технікою вирізування - частину ниток полотна видаляють, а прогалини обробляють. Помилка тут невиправна: нитку назад не вставиш, тому майстриня мусила все розрахувати наперед. Так виконані місцеві одноколірні сорочки в музейних збірках.

Основа узору - сувора геометрична низь: прямі, скісні, ламані, зубчасті лінії, без рослинних елементів навіть у геометризованому вигляді. Серед усіх регіонів, які ми описуємо, це найаскетичніша традиція, і вишиванку Хмельницького краю вважають еталоном подільського мінімалізму.

Музей на 172 тисячі експонатів

Кам'янець-Подільський державний історичний музей-заповідник заснований 1890 року. Сьогодні він об'єднує вісім локацій - Старий замок, Ратушу, Галерею мистецтв, Музей старожитностей та інші - і налічує 171 852 експонати, з яких майже 150 тисяч належать до основного фонду.

У відділі етнографії поряд із гончарством, ковальством і різьбленням представлена й вишивка краю, і показують її в сценічній подачі, разом з іншими ремеслами.

Кольори вишиванки Хмельницького регіону

Найпоширеніші тут сорочки, вишиті цілком чорним або цілком червоним, без змішування. Один колір домінує, а вкраплення інших лишаються другорядними. Цим вишиванки Хмельницької області й відрізняються від сусідньої багатоколірної Вінниччини.

У генераторі палітра регіону побудована на чорному, червоному й синьому, і працює вона як домінанта плюс стримані додатки, а не як набір рівноправних кольорів - той самий принцип, що визначає всю подільську мінімалістичну традицію.

Хмельниччина й Вінниччина: два обличчя Поділля

Обидві області - Східне Поділля, обидві спираються на те саме джерело Сіцинського, але дають протилежні рішення. Це порівняння добре показує, наскільки різною буває вишивка навіть у межах спільного культурного простору.

Обидва підходи - однаково законні варіанти того, якою могла бути вишиванка по сусідству: спільна географічна й культурна основа дала два майже протилежні за складністю результати.

Сині сорочки Зінькова

Хмельничанка Світлана Делікатна колекціонує старовинні сорочки з різних районів області, і в її збірці близько 60 жіночих, чоловічих і дитячих сорочок. Як вона розповіла Суспільному (2020), однієї сорочки їй бракує: вишитої синіми або синіми й зеленими нитками. Такі носили лише в Зінькові Віньковецького району та ближніх селах. Краєзнавиця Валентина Когут, співзасновниця «Клубу хранителів історії Зінькова», підтверджує: зіньківські сорочки вишивали синіми нитками, допускалися ще зелені, а такого візерунка, крою й вишивки більше ніде не знайдено. У музеї Зінківського НВК зберігається сорочка, вишита близько 200 років тому.

Серед районів області колекціонерка виокремлює Новоушицький: «шикарний малюнок, стримана кольорова гама». А сорочки Славутського району, що тяжіє до Волині, вирізняються комірцями й узорами, непритаманними Поділлю. Тож вишиванка Хмельницького краю - це щонайменше два світи, подільський і волинський.

Крій подільської сорочки за фондами музею

Дослідниці Хмельницького національного університету І. Засорнова й О. Сельська разом з А. Мичком (2016) вивчили жіночі сорочки у фондах Хмельницького обласного краєзнавчого музею й виділили два основні види: «з уставками» і «без уставок». Уставкою називали ластовицю під пахвою ромбоподібної, квадратної чи прямокутної форми. За давнім віруванням, перехрестя чотирьох швів у цьому місці несе негативну енергію, тож уставка мала захищати. Згодом поширився простіший крій без уставки.

Перед сорочки шили суцільним або з двох частин: верх із м'якшого й тоншого полотна, низ - із товщого. Виріз горловини бував прямокутним, квадратним, овальним, круглим чи трапецієподібним, коміри - стояк або стояче-відкладний. Сорочка зазвичай сягала щиколоток, бо, за уявленнями, що довша сорочка, то поряднішою вважали дівчину. Дослідниці відзначають і помітну взаємодію з молдовською традицією в кольорі та крої, адже Поділля завжди межувало з Молдовою.

Часті питання

Чи можна ще навчитися зіньківської вишивки?

Поки що так: у селі Зіньківського краю ще працює майстриня, яка вишиває за старовинними зразками. Але вона лишилась одна, і якщо техніку не передати наступному поколінню, її можна буде вивчати лише за музейними зразками.

Чому вишиванка Хмельниччини переважно одноколірна?

Такою є місцева традиція: найпоширеніші тут сорочки, вишиті цілком чорним або цілком червоним. Інші кольори трапляються лише як вкраплення. Сусідня Вінниччина, навпаки, ритмічно чергує кольори в квадратах.

Де взяти справжні назви подільських орнаментів?

У зібранні Юхима Сіцинського, укладеному на межі XIX-XX століть і опрацьованому Оленою Климчик. Там збереглися розмовні назви візерунків: «круті роги», «семиріг», «безконечник», «вівсик», «горицвіт», «фасульки» та десятки інших.

Чи бувають сині вишиванки на Хмельниччині?

Так, у Зінькові Віньковецького району та ближніх селах сорочки вишивали синіми нитками, допускаючи ще зелені. За словами місцевої краєзнавиці Валентини Когут, такого візерунка, крою й вишивки більше ніде не знайдено.

Якщо ви побачили помилку - напишіть нам.