Історія української вишиванки від Русі до наших днів
Зміст
Історія вишиванки охоплює кілька століть: вишивка пройшла шлях від розкішного шитва знаті й церкви до селянської сорочки, а згодом стала знаком України. Точної дати появи вишиванки немає, і про ранні століття дослідники досі сперечаються, тому нижче ми окремо позначаємо, що задокументовано, а що є гіпотезою.
Звідки взялося слово «вишиванка»
Слово «вишиванка» у значенні вишитої сорочки вперше вжила Олена Пчілка 1912 року. Так пише Музей народної архітектури та побуту у Львові: слово з'явилося в передмові до альбому «Українські узори», виданого в Києві.
У перевиданні 1927 року вона вже вживала народну назву «шиття». Давньоруською довгу вишиту сорочку, за тим самим джерелом, називали сороцицею.
Вишиванкою називають сорочку з традиційного українського вбрання, вишиту там, де тканина найпомітніша: на пазусі (грудях), комірі, рукавах і манжетах. Візерунок, техніка й колір вишиванки залежать від регіону, тому історія у кожного краю своя.
Історія виникнення вишиванки
Вишивку на одязі в Україні знали з княжої доби, але масовою селянською сорочкою вишиванка стала значно пізніше. Коли саме, дослідники сперечаються.
Що насправді показують фігурки з Мартинівки
Найчастіше історію вишиванки починають з Мартинівського скарбу, знайденого близько 1907 року біля села Мартинівки на Черкащині. Його датують VI-VII століттями. Серед срібних речей є фігурки чоловіків з позолоченими деталями одягу, і археолог Борис Рибаков у 1948 році припустив, що це вишиті сорочки.
Етнологиня Оксана Косміна з цим не погоджується: декор на фігурках може бути аплікацією чи нашивкою, тож говорити на підставі скарбу про вишиті сорочки VII століття не можна. Тому Мартинівський скарб у цій історії - гіпотеза, а не доказ.
Золото на княжому одязі
У Київській Русі вишивка була розкішшю. Тетяна Кара-Васильєва пише, що тоді широкого розвитку досягло золоте шитво, а після запровадження християнства при великих монастирях і церквах працювали майстерні, де вишивали церковні шати, покрови й рушники для ікон.
Літопис під 1086 роком згадує Андріївський монастир у Києві, заснований Янкою, донькою князя Всеволода Ярославича. Історики освіти пишуть, що при ньому діяла школа для дівчат, де вчили грамоти, співу й ремесел. Чи було серед цих ремесел вишивання, джерела прямо не кажуть.
Оксана Косміна в інтерв'ю Укрінформу пояснює, що з X по XVIII століття вишивка відповідала на запити вищих верств, а письмові згадки про вишиті речі заможних людей відомі з XVI століття. Як вишивали в селах тих часів, майже невідомо.
Чим вишивали козаки
Вбрання козацької старшини вишивали шовком, золотою й срібною сухозліткою, тобто металевою ниткою. Таку вишивку носили не щодня: вона показувала статус.
На Дніпропетровщині було п'ять із восьми Запорізьких Січей, і в її музеях збереглося вбрання гетьманів і полковників. Шовком і сухозліткою там вишивали також рушники, скатертини, наволочки й церковні речі. Поруч, за дослідженнями З. Маріної та Х. Калити, існувала геометрична вишивка селянських родин, тож вишиванка Дніпропетровщини має два різні корені. На Чернігівщині знать доби козацького бароко теж гаптувала золотою й срібною ниткою на привізних тканинах.
Тоді ж складалася народна вишивка окремих країв. Дослідниця Олександра Голосна вважає, що орнамент вишиванки Сумщини формувався із середини XVII століття, коли край активно заселяли.
Історія української вишиванки у XVIII-XIX століттях
Саме в ці два століття вишивка стала звичною для селянського одягу. Оксана Косміна відносить цей перехід до кінця XVIII століття.
Найдавніші речі в музеях теж переважно з цього часу. У Чернігівському історичному музеї імені В. Тарновського зберігається рушник із вишитою датою 1746, імовірно найдавніший датований зразок вишивки Чернігівщини. Сорочки в колекціях здебільшого молодші, кінця XIX - початку XX століття. Різнився й крій: тунікоподібні, уставкові сорочки та сорочки на кокетці ми описали в статті про види вишиванок.
Як різнилися сорочки країв
У XIX столітті вишиванка кожного краю мала свої матеріали й шви. Більшість полтавських сорочок XIX - початку XX століття, за дослідженням Валентини Титаренко (2019), вишиті білим із додаванням сірого, а нитки фарбували дубовою й вільховою корою, бузиною, шовковицею. На Яворівщині сорочки шили з сірого домотканого полотна й вишивали воскованими лляними нитками білого й сірого кольору. На Житомирщині найдавнішою технікою було занизування, потім прийшла гладь, а з середини XIX століття - хрестик. На Миколаївщині до середини XIX століття в орнаменті переважали геометричні форми, а на Донеччині наприкінці століття поширилися сорочки на кокетці з фабричного полотна.
Орнамент вишиванки в кожному краї пішов своїм шляхом, і за вишивкою почали впізнавати місцевість (порівняти можна на мапі вишиванки по регіонах України). Народну вишивку тоді ж почали збирати як мистецтво. У 1876 році Олена Пчілка видала в Києві альбом узорів, записаних на Волині; назву йому надрукували російською, «Украинский народный орнамент». А наприкінці століття поширився хрестик: фольклорист Володимир Щибря пов'язує його з картками зі схемами, які фірма «Брокар і Ко» дарувала до мила й парфумів.
Історія вишиванки у XX столітті
У XX столітті вишиванка з селянського одягу стала знаком національної ідентичності. Іван Франко носив вишиту сорочку під піджак і в будні, і на свята, а директор Дому Франка Богдан Тихолоз пояснює це як свідомий вибір письменника.
Змінювалися й сорочки. Коли на Львівщині стало доступним фабричне полотно, одяг почали шити з синього й чорного, а на Закарпатті у 1920-ті рослинний орнамент поширили модні журнали зі схемами.
Сорочка за жменю зерна
Під час Голодомору 1932-1933 років, за Національним музеєм Голодомору-геноциду, люди віддавали вишиті сорочки й рушники в обмін на жменю зерна або кілька картоплин. Музей збирає й оцифровує одяг і рушники, що пережили ті роки.
Фабрика і дисиденти
У радянський час вишиванки шили й фабрично: у 1960-1980-х роках у Києві працювало виробничо-художнє об'єднання імені Т. Г. Шевченка, вишивку якого, за дослідницею А. Варивончик, експортували до США, Канади та Японії. А за істориком Олександром Алфьоровим, у 1970-1980-х роках вишита сорочка стала атрибутом дисидентського руху.
Історія та сучасність української вишиванки
Сьогодні вишиванка - символ України, і це закріплено святом і державним визнанням регіональних традицій вишивки.
Історія Дня вишиванки
День вишиванки започаткувала 2006 року Леся Воронюк, студентка Чернівецького національного університету. Свято відзначають у третій четвер травня, і, за словами засновниці в інтерв'ю Укрінформу, його святкують у понад 100 країнах.
Що внесли до Національного переліку
До Національного переліку нематеріальної культурної спадщини внесено решетилівську вишивку (2017), борщівську народну вишивку і клембівську сорочку з Вінниччини (обидві 2020), а у 2023 році - традицію вишивки жіночої сорочки на Гадяччині. Кримськотатарський орнамент орьнек у 2021 році потрапив до Репрезентативного списку ЮНЕСКО. Що означають знаки на цих сорочках, ми пояснюємо на сторінці про символи на вишиванці.
Як повертають забуті техніки
Частину старих технік вишиванки довелося відновлювати майже з нуля, за музейними зразками. Голова «Школи борщівської народної сорочки» Вікторія Кривоніс каже, що з приблизно 250 досліджених в Україні технік вишивки в борщівській сорочці трапляється понад 60.
Вишиванки під час війни
Після 2022 року вишиванки знову доводиться рятувати. Під час окупації Херсона російські окупанти пограбували краєзнавчий музей, де зберігали значну частину зразків херсонської вишивки. Після звільнення Харківщини військовий, як писав Укрінформ, вивіз вишиванки й рушники з розбитого шкільного етнографічного музею, і 18 травня 2023 року їх показали на виставці в Чернівцях. У проєкті «Окупована спадщина» понад 20 майстрів і дослідників відтворили 12 строїв Донеччини, Луганщини та інших окупованих регіонів; їх показали в Музеї Івана Гончара.
Історія вишиванки коротко
Від давніх часів до сучасності історію вишиванки можна звести до кількох дат. Ранні дати, які оскаржують, позначено як гіпотези.
| Коли | Що відбулося |
|---|---|
| VI-VII ст. | Фігурки Мартинівського скарбу; думка про «вишиті сорочки» - гіпотеза, яку оскаржують |
| Київська Русь | Розвиток золотого шитва, монастирські майстерні після запровадження християнства |
| 1086 | Андріївський монастир Янки в Києві; за істориками освіти, при ньому школа для дівчат |
| XVI ст. | Перші письмові згадки про вишиті речі заможних людей (за О. Косміною) |
| XVII-XVIII ст. | Вишивка козацької старшини шовком і сухозліткою; складається орнамент Сумщини |
| 1746 | Імовірно найдавніший датований рушник Чернігівщини |
| кінець XVIII ст. | Вишивка, за О. Косміною, переходить до селянського вбрання |
| 1876 | Альбом узорів Олени Пчілки («Украинский народный орнамент») |
| кінець XIX ст. | Поширюється брокарівський хрестик |
| 1912 | Олена Пчілка вперше вживає слово «вишиванка» у значенні сорочки |
| 1932-1933 | Голодомор: вишиванки й рушники міняють на їжу |
| 1960-1980-ті | Київське об'єднання імені Т. Г. Шевченка випускає вишиті вироби, частину експортують |
| 1970-1980-ті | Вишита сорочка як знак дисидентів (за О. Алфьоровим) |
| 2006 | Започатковано День вишиванки |
| 2017-2023 | Регіональні традиції вишивки вносять до Національного переліку; орьнек у списку ЮНЕСКО (2021) |
| з 2022 | Евакуація вишиванок і відтворення строїв окупованих регіонів |
Часті запитання про історію вишиванки
Коли з'явилася вишиванка?
Вишивку на одязі знали ще в Київській Русі, де розвивалося золоте шитво, а масовою селянською сорочкою вишиванка стала пізніше: етнологиня Оксана Косміна відносить це до кінця XVIII століття. Точної дати появи вишиванки немає, і її ранні століття досі дискусійні.
З якою метою робили перші вишиванки?
Перші відомі вишиті речі показували становище власника. За Оксаною Косміною, з X по XVIII століття вишивка відповідала запитам вищих верств, а вбрання козацької старшини шили шовком і металевою ниткою, щоб показати статус. Пояснення вишивки як оберега - пізніші народні тлумачення.
Яку нитку додавали у вишиванки козаків?
У вишивку козацької старшини додавали шовк і золоту та срібну сухозлітку, тобто металеву нитку. Такі нитки видно на вбранні гетьманів і полковників у музеях Дніпропетровщини. Про сорочки рядових козаків ці джерела не повідомляють.
Чи була вишиванка в Київській Русі?
Вишивка на одязі в Київській Русі була, але переважно як золоте шитво знаті й церкви, про яке пише мистецтвознавиця Тетяна Кара-Васильєва. Довгу вишиту сорочку тоді називали сороцицею, а селянських сорочок тих часів не збереглося.
Хто створив вишиванку?
Вишиванку створили покоління майстринь, і кожен край виробив свої техніки й орнаменти. В історії створення вишиванки є кілька відомих імен: слово «вишиванка», за Музеєм народної архітектури та побуту у Львові, вперше вжила Олена Пчілка 1912 року, а День вишиванки 2006 року започаткувала Леся Воронюк.
Що спільного в легендах про вишиванку та рушник?
І вишиванку, і рушник народна традиція пов'язує з весіллям і родом. На Волині сорочку для нареченого мала вишити сама наречена, а птахи на весільному рушнику, за традицією, записаною на Донеччині, означали побажання щастя молодій родині. Більше про обряди - у статті про український рушник, його види й значення.
Чи правда, що вишиванці тисячі років?
Вишивка в Україні давня, але безперервної історії сорочки протягом тисячоліть джерела не показують. Твердження про «тисячолітню вишиванку» зазвичай спирають на Мартинівський скарб VI-VII століть, проте думку Бориса Рибакова про вишиті сорочки на фігурках оскаржує Оксана Косміна: декор там може бути нашивкою.
Чи відома вишиванка за кордоном?
Так, насамперед завдяки Дню вишиванки: за словами Лесі Воронюк в інтерв'ю Укрінформу, його відзначають у понад 100 країнах. Ще з 1960-х вишивку київського об'єднання імені Т. Г. Шевченка експортували до США, Канади та Японії, а кримськотатарський орьнек 2021 року внесено до Репрезентативного списку ЮНЕСКО.
Як вишиванка стала символом України?
Поступово. Іван Франко носив її під піджаком і в будні, і на свята. У 1970-1980-х, за істориком Олександром Алфьоровим, вона стала атрибутом дисидентів. У 2006 році в Чернівцях започаткували День вишиванки, а з 2017 року регіональні традиції вишивки вносять до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини.
Джерела
- Музей народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького. «Як правильно називати вишиту сорочку?» (Олена Пчілка, «Українські узори», 1912; сороциця).
- Косміна О. Інтерв'ю: Укрінформ («Оксана Косміна, етнологиня»); ZAXID.NET, «Правда і вигадки про українські вишиванки», 2020.
- Мартинівський скарб (Вікіпедія); думка Б. Рибакова (1948) про вишиті сорочки на фігурках.
- Кара-Васильєва Т. Доповідь на IV французько-українській археологічній конференції (золоте шитво Київської Русі).
- Попова, Парфанюк. Історія української вишивки. Матеріали конференції Хмельницького національного університету, 2023.
- Регіональні приклади - з перевірених матеріалів VyshyvankaDaily про регіони: В. Титаренко (2019, Полтавщина), Музей народної архітектури та побуту у Львові (Яворівщина), матеріали Житомирщини, Миколаївщини й Донеччини.
- Повість временних літ (1086, Андріївський монастир Янки); ZN.UA, «Янчин монастир»; osvita.ua (школа Янки).
- Маріна З. П. Українська вишивка ХІХ - початку ХХ ст. на Катеринославщині, 2013; Калита Х. Народна побутова вишивка (кінець XVIII - початок ХХІ ст.). Дніпропетровщина: фотоальбом, 2016.
- Чернігівський історичний музей імені В. Тарновського; «Вишивка Чернігівщини» (Родовід).
- Голосна О. С. Історія української вишиванки на Сумщині, 2017.
- Волинський краєзнавчий музей і Колодяжненський музей Лесі Українки: перевидання альбому О. Пчілки 1876 року.
- Суспільне: В. Щибря (брокарівська вишивка); Радіо Свобода: Б. Тихолоз (Іван Франко); В. Коцан (Закарпатський музей народної архітектури та побуту); А. Варивончик (КНУКіМ).
- Національний музей Голодомору-геноциду (колекція одягу й рушників).
- Телеграф, 2024: історик О. Алфьоров про вишиванку в радянські роки.
- Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України; ЮНЕСКО, орьнек (2021).
- Суспільне Тернопіль, 2025: В. Кривоніс («Школа борщівської народної сорочки»); Укрінформ (евакуація вишиванок з Харківщини, виставка в Чернівцях 18.05.2023); Херсонський краєзнавчий музей; Музей Івана Гончара, проєкт «Окупована спадщина».
- Укрінформ, інтерв'ю з Лесею Воронюк (День вишиванки); Л. Мірошниченко-Гусак, Волинський краєзнавчий музей (весільне вбрання); весільна традиція Донеччини - за джерелами статті про український рушник.
Якщо ви побачили помилку - напишіть нам.